Виховна робота з учнями 6-А класу

          Презентація "Мій клас-моя родина"

https://drive.google.com/open?id=11V7QmCWnw6nHhgkwQ0E70w8HSPnMXtPo
                                  
                             Тиждень безпеки

   ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-

  ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ   СЕРЕД ДIТЕЙ ШКIЛЬНОГО ВIКУ

Шановні батьки! Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання — забезпечення безпеки руху пішоходів. У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення  правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах.

ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ ЛИХА НА ДОРОЗІ, ВАМ НЕОБХІДНО:

- не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила до­рожнього руху;

- не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;

- вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користува­тись підземним переходом;

- на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пі­шохідним переходом;

- при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

- не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними за­собами;

- вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай — спереду, тролейбус, автомобіль та автобус - позаду);

- не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транс­портом;

- не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

· не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ВИ ПРИСЛУХАЄТЕСЬ ДО  ПОРАД!

ЧИ ЛЕГКО НАВЧИТИ ДИТИНУ ПРАВИЛЬНО ПОВОДИТИСЯ НА ДОРОЗІ?

На перший погляд легко. Треба тільки познайомити його з основними вимогами Правил дорожнього руху й ніяких проблем. Насправді дуже важко. Адже ми, батьки, щодня на очах рідного чада порушуємо ці самі горезвісні Правила, і не замислюємося , що ставимо перед дитиною нерозв'язне завдання : як правильно? Як говорять або як роблять?

Коли ж дитина попадає в дорожню подію, то винуваті все : водій, дитячий садок, школа, Державтоінспекція. Чому не навчили, не показали, не вберегли? Забуваючи при цьому, що в першу чергу батьки своїм прикладом повинні навчити й уберегти.

Якщо ви дійсно зацікавлені в тому , щоб ваша дитина володіла навичками безпечної поведінки на дорозі , то не зводьте процес навчання до порожньої фрази: "Будь обережний на дорозі ". Вона не пояснює дитині, чого власне на дорозі треба боятися. Де його може підстерігати небезпека? Краще використовуйте дорогу у дитячий садок і назад для відпрацьовування навичок поведінки на дорозі

Дитина твердо повинна знати, що дорогу можна переходити тільки у встановлених місцях: на пішохідному переході й на перехресті . Але й у цьому випадку ніхто не може гарантувати його безпеку. Тому, перш ніж вийти на дорогу , зупиніться з дитиною на відстані 50 см - 1метра від краю проїжджої частини, зверніть його увагу, що подивитися ліворуч і праворуч треба обов'язково з поворотом голови, і якщо по обидва боки немає транспорту, що представляє небезпеку, можна вийти на проїжджу частину. переходити дорогу треба спокійним розміреним кроком і ні в якому випадку не бігцем.

Більшу небезпеку для дітей представляють нерегульовані пішохідні переходи. Тут дитині важливо переконатися, що відстань до автомашин по обидва боки дозволить йому перейти дорогу без зупинки на середині проїзної частини.

На регульованому пішохідному переході поясніть дитині, що червоний і жовтий сигнал світлофора - забороняючі . Особливо небезпечно виходити на дорогу при жовтому сигналі, тому що деякі машини завершують проїзд перехрестя й при цьому збільшують швидкість. Зелений сигнал - дозволяючий , але він не гарантує пішоходові безпечний перехід, тому перш ніж вийти на дорогу треба подивитися ліворуч і праворуч і переконатися, що всі машини зупинилися, небезпеки немає

Часто діти попадають під колеса транспорту, коли, вийшовши з автобуса або тролейбуса, намагаються перейти на інший бік дороги . Поясніть дитині, що в цьому випадку небезпечно обходити транспортний засіб як спереду , так і позаду, тому що він великий й із-за нього нічого не видно . Треба почекати поки автобус або тролейбус від’їде.

Велику небезпеку для дітей представляють предмети, що загороджують огляд (забори , автомашини, узимку - замети, улітку - чагарники, дерева). Краще відійти від них подалі, і перейти дорогу , де безпечно

Якщо ваша дитина скоро йде в перший клас, то вже зараз неодноразово пройдіть із ним маршрут від будинку до школи й назад , зертаючі увагу дитини на всі небезпеки, які можуть зустрітися йому на шляху . Заздалегідь обговоріть , що в складній ситуації треба звернутися по допомогу до дорослих. Дайте можливість дитині пройти цей маршрут самостійно, спостерігаючи за нею з боку. Потім детально проаналізуйте разом з дитиною усі її дії.

Виховні заходи до відзначення Дня  пам'яті та  примирення

НЕ   ЗАГАСИТИ   ПАМ'ЯТІ   ВОГОНЬ…

МЕТА:виховувати почуття патріотизму, мужність, любов до Батьківщини, пошану до ветеранів Другої світової війни,повагу до свого народу, людяність,чуйність

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти  ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

І травень знов і знову  нагадає,

Як із життя ішли його сини.

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

    Друга Світова війна почалася 1 вересня 1939 р. з попередньої злочинної змови керівництва двох країн-агресорів - фашистської Німеччини та більшовицько-комуністичного Радянського Союзу. Того вікопомного вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворювалася у світову пожежу. А вже 17 вересня 1939 року Сталінська радянська імперія  кинулася й собі звіряче шматувати Польщу, до складу якої на той час входили західноукраїнські землі... Побоюючись подальшого наступу сталінської Червоної Армії, Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запала вся Україна...

Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала: Іди!..

Подивилась у вічі: Бо треба...

Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навалу біди.

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло, як серце: Іди!..

На шляху шикувались солдати,

На травиці – сльоза чи роса...

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля й небеса.

    Уже 22 червня, в перші дні нападу гітлерівської Німеччини, фашистська авіація бомбардувала Київ. Тисячі киян пішли до лав Червоної Армії. На початку липня у місті було створено 13 винищувальних батальйонів та 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 33 тисячі чоловік. У будівництві оборонних рубежів навколо Києва брало участь близько 160 тисяч жителів міста. Із 7 липня почалася його оборона. Спроба фашистів раптовим ударом захопити столицю України не вдалася.

      Під Києвом ворог втратив близько 100 тисяч чоловік. Оборона столиці України тривала понад 70 днів. Для порівняння: Данія захищалася від фашистського нашестя лише 1 день, Бельгія – 19, Франція – 44 дні, Норвегія – два місяці.

       Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі й школярки, але не всім судилося повернутися до рідної оселі.

 Помилуй його, куле, обмини...

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони,

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір... Батько на війні –

Обом повоювати довелося...

Ти пролети, свинцева, по стерні,

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай... Помилуй... Він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Не обминеш, то розсічи плече,

Він у шпиталі вигоїть ту рану...

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмовлянь моїх, проклята,

І в саме серце влучила-таки

Ще юного, безвусого солдата.

   43 мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. І це не остаточні підрахунки…. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить.  У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

      На українських землях війна тривала 1225 днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року. За роки війни представники України одержали 2,5 млн. орденів та медалей, 2072 українці отримали звання Героя Радянського Союзу.  Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України  в руїни і згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл.   334 населені пункти в Україні були спалені фашистами разом зі всіма мешканцями. Найбільшим містечком, знищеним під час війни, стала Корюківка Чернігівської області. За 2 дні із 1300 будинків були спалені 1290, вбито і спалено – 7 тисяч мешканців містечка.  Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами.

- Синочку рідний, чуєш, як курличуть

у синім небі сумно журавлі?

Вони тебе до себе, сину,  кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

- Я чую, мамо, чую,  як співають

мені над Україною пісні.

Ти не журись , я крила розпростаю

І прилечу до тебе  уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозинку

І поцілую в сивеє чоло...

- О , синку рідний. Мій єдиний сину,

як хороше  б  тоді  мені   було!...

Стоїть старенька мати на могилі,

і , навіть, квіти плачуть мовчазні...

Від сина погляд відвести не в силі.

А син довічно житиме у сні.

    У війни не жіноче обличчя… адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.  В різні періоди на фронті зі зброєю в руках воювало від 600 тисяч до 1 мільйона жінок.  З них 80 тисяч  були офіцерами. 87 жінок отримали звання «Герой Радянського Союзу».

Дівчина в сірій шинелі,

В куцих, простих чобітках

Йшла, де взривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

    А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

    А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

    8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в  передмісті Берліна акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. Переможне завершення ІІ Світової війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму.

Слайд13

        День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

1418 днів і ночей йшли радянські воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну вітчизняну, справедливу. Перемогли тому, що відстоювали свою Батьківщину, право на щастя, на життя.

Іще тоді нас не було на світі,

Коли гримів салют із краю в край.

Коли засяяв сонцем у зеніті

Великий Травень, переможний Май!

Іще тоді нас не було на світі,

Коли в воєнній  бурі грозовій,

За мир і щастя на усі століття,

Солдати  бій вели, священний бій!

Іще тоді нас не було на світі,

Коли вже Перемогу здобули .

Солдати Травня, слава вам навіки

Навіки слава від людей землі!

             Страшні сліди залишила Друга Світова війна. За ці роки в Україні загинув кожен шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б могли пізнати радісних хвилин..

У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих  б років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто  пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони святиня нашої пам’яті.

   Маки червоні

Розцвітають маки на весні,

Серед поля, наче жар горять

Солов'ї співають жалібні пісні,

Де солдати міцно-міцно сплять.

П-в:-2р.

Маки червоні знов розцвітають,

Пам'ять дідів бережуть

І до вогню, що серця зігріває

Їхні онуки ідуть.

Так давно багато літ назад,

Молодими й бравими були

Щоби нашу рідну землю відстоять

В полі, серед маків полягли.

(Хвилина мовчання)

І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання.

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

Натягнуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання,

І сумно згасає і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

І подвиги мужні, і дружнє плече,

І роки надій, перемог, сподівання.

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання.

Презентація "Мій клас-моя родина"