Будь ласка надсилайте мені ваші домашні завдання
Біоетика – нормативне знання, що охоплює моральну проблематику,
пов'язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань генетики,
медичних досліджень, терапії, турботи про здоров'я і життя людини.
Сучасні проблеми
біоетики:
1) Взяття матеріалу для
трансплантації органів і тканин;
2) Використання людських
ембріонів у дослідженнях;
3) Використання людських
ембріонів як джерела стовбурових клітин;
4) Втручання в генетичний
апарат ще ненароджених дітей;
5) Клонування людини;
6) Сурогатне материнство.
Основними принципи
біоетики, запропонованими американськими вченими Т.Л. Бічампом та Дж.
Чілдресом:
1) Принцип автономії
(індивід має право розпоряджатися своїм здоров’ям);
2) Принцип «не зашкодь»
(вимагає мінімізації шкоди за умови медичного втручання);
3) Принцип блага (лікар
повинен сприяти покращенню стану пацієнта);
4) Принцип справедливості
(вимагає рівного ставлення до всіх пацієнтів і рівного доступу до ресурсів для
медичної допомоги).
1.
З
попереднього завдання обрати одну з основних проблем біоетики й охарактеризувати
ваше ставлення до її значимості в суспільстві сьогодні, навівши аргументовані
пояснення
___________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
Генетична (генна) інженерія надзвичайно широко використовується в сучасній біології та медицині. У наукових дослідженнях генетична інженерія дозволяє цілеспрямовано «вимикати» або «вмикати» потрібні гени. Це допомагає досліджувати їхні функції.
Активно використовують технології генетичної інженерії для діагностики захворювань. Діагностувати таким чином можна інфекційні, спадкові захворювання, а також різні форми раку. Ця діагностика ґрунтується на розпізнаванні специфічних ділянок нуклеїнових кислот — ДНК або РНК. Такий метод має дуже велику чутливість і високу надійність. Наприклад, для визначення конкретного збудника ангіни традиційними методами потрібно кілька днів, бо культуру бактерій спочатку треба вирощувати і лише потім визначати. А за допомогою аналізу ДНК збудника можна визначити в день взяття зразків.
2. Генна терапія.
Логічним розвитком технологій генетичної інженерії людини було створення нового напряму в медицині — генної терапії. Генна терапія є сукупністю технологій, яка забезпечує внесення змін у генетичний апарат соматичних клітин людини. Головне її призначення — лікування спадкових захворювань і захворювань, які пов'язані з порушенням регуляції роботи генів (наприклад, онкологічних). У цій галузі постійно виникають нові напрями досліджень, а їхня загальна кількість щороку збільшується (Рис.1).

Рис.1. Основні напрями досліджень і їхня частка в галузі генної терапії (2015 рік)
Основна ідея, покладена в основу технологій генної терапії, — заміна дефектного гена в клітинах на нормальний. Існує два основні методи, які використовують для цього. Перший — уведення гена до потрібних клітин прямо в організмі за допомогою вектора. Другий — уведення гена в клітини, які попередньо виділяють з організму, а потім знову вводять назад (Рис.2).

Рис.2. Схема здійснення генної терапії
Генна терапія вже має приклади успішного застосування, але поки що всі ці дослідження експериментальні (тільки на добровольцях). Адже технологія є складною й потребує докладного вивчення можливих ризиків і негативних наслідків.
3. Технологія CRISPR.
Одним із найновіших методів генної терапії стала технологія CRISPR (Clustered Regularly Interspaced Short Palindromic Repeats). Цю систему відкрили у 2012 році. Її використовують бактерії для захисту від вірусів бактеріофагів. Принцип роботи цієї системи такий. Бактерія вбудовує у свою ДНК невеличкий шматочок ДНК вірусу і створює складний білковий комплекс, який містить цю послідовність. За допомогою такої маркерної послідовності білковий комплекс легко ідентифікує ДНК вірусу, який може проникнути в клітину, і знешкоджує її.
Головна перевага такої системи — здатність до ідентифікації дуже маленької ділянки ДНК. Тому створені на основі цієї технології методи генної терапії мають можливість знайти в геномі клітини конкретну ділянку певного гена і вирізати її або замінити на іншу. Система CRISPR стала дуже точним інструментом, що може працювати як з окремими генами, так і з їх ділянками.
Протягом останніх років було надруковано кілька статей про вдале використання цього методу. Так, науковцям із США вдалося успішно виправити дефектний ген на стадії одноклітинних ембріонів людини. Це вдалося зробити у 42 ембріонів із 58.
4. Виготовлення лікарських препаратів.
Ще одним напрямком використання технологій генетичної інженерії стало виробництво лікарських препаратів для терапевтичного лікування. Деякі із сучасних препаратів просто неможливо отримати в інший спосіб. Використовують такі ліки вже досить давно. З 1982 року розпочалося масове застосування інсуліну, виробленого генетично модифікованою бактерією (Рис.3). Ген людського інсуліну згадуваній бактерії дістався штучно. До цього в лікуванні діабету використовували інсулін свиней і телят, який часто спричиняв ускладнення й алергічні реакції.

Рис.3. Схема виробництва інсуліну
Крім інсуліну, за допомогою генетично модифікованих організмів виробляють гормон росту, інтерферон, препарати для лікування інфаркту міокарда, муковісцидозу, низки форм раку та інших захворювань.
5. Біоетичні проблеми сучасної медицини.
БІОЕТИКА (або етика життя) (від грец. етикос - звичай) - розділ науки, що вивчає проблеми моралі насамперед стосовно людини та всього живого, визначає, які дії щодо живого з морального погляду є припустимими, а які - неприпустимими. Вперше ідею про те, що людина відповідає за свою діяльність не лише перед іншими людьми, а й перед всіма іншими живими істотами, була сформульована видатним німецьким гуманістом, лауреатом Нобелівської премії з фізіології і медицини 1952 р. Альбертом Швейцером. Засновником біоетики є американський учений Ван Р. Поттер.
Метою біоетики є збереження та розвиток життя за допомогою моральних норм і принципів. Об'єктом дослідження постає життя в цілісності та багатоманітності його проявів, а предметом досліджень - моральні ціннісно-нормативні механізми збереження та розвитку життя. Основним завдання є обґрунтування базових принципів, на котрих може бути побудована несуперечлива, цілісна наука про моральні стосунки людини з живою природою.
Основоположними принципами біоетики є такі.
1. Принцип неспричинення шкоди (принцип «не нашкодь») - найстаріший у медичній етиці. Він пов'язаний не стільки з правами пацієнтів, скільки з професійними обов'язками лікаря і фармацевта виконувати свою роботу якісно і сумлінно.
2. Принцип автономії - індивід має право розпоряджатися своїм здоров'ям і благополуччям, навіть відмовлятись від лікування за умови, що це буде вартувати йому життя.
3. Принцип інформованої згоди означає, що медичний працівник повинен якомога повніше інформувати пацієнта про стан його здоров'я й надавати йому оптимальні рекомендації щодо лікування. Пацієнт, у свою чергу, дістає можливість вільно визначити курс своїх подальших дій, найбільш прийнятний для нього особисто.
4. Принцип правдивості вказує на необхідність достовірного інформування пацієнта про стан його здоров'я. Особливої гостроти ця проблема набуває в разі діагностування невиліковних хвороб.
5. Принцип конфіденційності - це принцип лікарської таємниці й недоторканості приватного життя; ідея не розголошування лікарем відомостей, що стосуються стану здоров'я пацієнта, його приватного життя і матеріального стану.
У Женевській декларації ця теза набуває чіткої і категоричної форми: «... Присягаюся поважати довірені мені секрети навіть після смерті пацієнта».
6. Принцип справедливості вимагає рівної доступності до медичної допомоги для кожного пацієнта та всіх соціальних груп суспільства.
7. Принцип людської гідності гарантує гідне ставлення до пацієнта в тому разі, якщо він позбавлений автономних рішень та дій; його, як правило, застосовують до людей, що перебувають у недієздатному фізичному та психічному стані, а також до малолітніх дітей.
8. Принцип «роби благо» означає дію на благо інших людей, що відбувається завдяки наявності в людини почуття відповідальності й обов'язку, альтруїзму, любові до ближнього, емпатії (здатності до розуміння й відчування емоційного стану інших людей, а також до сприйняття їхнього способу мислення).
Біоетична проблема - складне теоретичне або практичне питання медицини або біології, що не має однозначного розв'язання, суперечить існуючим знанням і потребує розв'язування за допомогою наукових досліджень.
Основними проблемами біоетики на сьогодні є:
• взяття матеріалу для трансплантації органів і тканин;
• використання людських ембріонів у дослідженнях;
• використання людських ембріонів як джерела стовбурових клітин;
• втручання в генетичний апарат ще ненароджених дітей;
• клонування людини;
• сурогатне материнство.
Написати міні-есе
на тему: «Харків через 150 років», поклавши в основу новітні біотехнологічні
дослідження.
Непритомність (втрата свідомості) – це невідкладний стан людини, що виникає внаслідок короткотривалої
недостатності кровообігу головного мозку.
Втрата свідомості – це своєрідний мозковий захист
(«безпечний режим»). За гострої нестачі кисню мозок «вимикає» всі процеси в
організмі й переводить людину в горизонтальне положення, щоб полегшити серцю
качати кров з киснем у напрямку головного мозку. Після стабілізації рівня кисню
в крові, людина приходить до тями. Непритомні стани в основному тривають від
кількох секунд до десяти хвилин.
Причиною
втрати свідомості можуть бути такі зовнішні подразники:
• різка зміна положення, коли людина за секунди
підхоплюється з лежачого положення у вертикальне;
• розріджене повітря;
• сильна задуха;
• психоемоційний стрес, сильний переляк;
• невідкладний стан: інсульт, інфаркт, судоми, кровотеча;
стан голоду, отруєння тощо.
Дослідники порахували, що 15-39% людей хоча б раз у житті
переживали втрату притомності. Усі такі випадки для полегшення діагностики та
надання невідкладної допомоги об’єднують
за такими видами:
• раптова і короткочасна втрата притомності, яку ще
називають непритомністю, - це стан, який спричинений зниженням артеріального
тиску крові, через що зменшується кровообіг у мозку, а отже, він недостатньо
забезпечується киснем;
• раптова і тривала втрата притомності;
• тривала втрата притомності з поступовим початком;
• утрата притомності з невідомими початком і тривалістю.
Послідовність
дій під час надання домедичної допомоги постраждалим без свідомості немедичними
працівниками (відповідно до
наказу МОЗ від 16.06.2014 № 398):
1) Переконатися у відсутності небезпеки.
2) Раптова втрата свідомості у присутності свідків:
• визначити наявність дихання;
• викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної
допомоги;
• за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу
реанімацію;
• за наявності дихання перемістити постраждалого у
стабільне положення.
3) Постраждалий без свідомості, свідків немає:
• визначити наявність дихання. Якщо постраждалий лежить
на животі, перевернути його на спину, фіксуючи шийний відділ хребта;
• викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної
допомоги;
• за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу
реанімацію;
• за наявності дихання провести огляд з метою виявлення
наявних травм, за їх відсутності перемістити постраждалого у стабільне
положення. За необхідності надати домедичну допомогу відповідно до наявних
травм.
4) Залучати до надання домедичної допомоги свідків.
5) За можливості з’ясувати причину виникнення
невідкладного стану.
6) Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до
приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
7) За погіршення стану постраждалого до приїзду бригади
екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру
екстреної медичної допомоги.
Переведення
людини у стабільне, бокове, відновлювальне положення:
1. Ближню руку підніміть вгору
2. Візьміть дальню руку потерпілого і покладіть на ближню до вас щоку потерпілого ;
3. Потягніться до дальньої ноги й зігніть її
4. Натискуючи в свою сторону на зігнуту ногу, людина перевернеться на бік
Таке положення буде забезпечувати
прохідність дихальних шляхів. Потрібно не забувати контролювати наявність
дихання у потерпілого, схиляючись до рота і носа своїм вухом.
Висновок: Втрата свідомості виникає не просто так, мозок таким чином хоче собі допомогти. Нашим завданням є забезпечити прохідність дихальних шляхів, найкращий варіант для цього – перевести людину у стабільне, бокове, відновлювальне положення.
ü Виконання
тестових завдань
1) Невідкладний стан людини, що
виникає внаслідок короткотривалої недостатності кровообігу головного мозку – це:
а) втрата притомності;
б) втрата прохідності верхніх дихальних шляхів;
в) сонячний удар; г) тепловий удар.
2) Раптова і короткочастна втрата притомності – це:
а) кома;б) непритомність;в) сонячний удар;
г) порушення обміну речовин.
3) На які види поділяють нещасні випадки з утратою свідомості:
а) непритомність;б) раптова і тривала втрата
притомності;
в) тривала втрата притомності з поступовим початком;
г) утрата притомності з невідомими початком і
тривалістю;
д) нетривала втрата притомності;е) раптова
непритомність.
4) Які основні причини непритомності через недостатній приплив крові до мозку? а) паталогічні реакції;б) сонячний удар;в) хвороби серця;
г) крововтрати;д) зневоднення;е) почервоніння
обличчя;
є) різке вставання людини з горизонтального
положення у вертикальне;ж) переїдання.
5) Що перевіряємо першочергово у непритомного постраждалого ?
а) свідомість; б) дихання;в) серцебиття;г) крововтрати;д) травми.
6) Паталогічний стан організму, під час якого відбувається цілковита втрата притомності, розлад важливих для життя функцій:
а) втрата притомності;б) непритомність;в) кома;г)
сонячний удар.
7) Переведення людини у стабільне,
бокове, відновлювальне положення забезпечує:
а) гарний доступ до потерпілого;б) зменшення
крововтрати;
в) відновлює серцебиття;г) прохідність дихальних
шляхів.
8) Який алгоритм надання
невідкладної допомоги непритомному постраждалому? (описово)
У репродуктивній медицині використовуються знання біологічних (генетики, кріобіології, цитології, молекулярної біології) та медичних (гінекології, репродуктології) наук.
За останні десятиліття у репродуктивній медицині розроблено новітні методики, що спрямовано на реалізацію репродуктивної функції подружніх пар, які не можуть зачати дитину природним шляхом:
а) сурогатне материнство;
б) заморожування ембріонів;
в) банк донорської сперми;
г) методика стимульованих циклів;
д) пронуклеарне перенесення ядер (у донорську яйцеклітину, позбавлену ядра, переносять ядро з іншої яйцеклітини).
Ці та інші методики стали основою допоміжних репродуктивних технологій, що їх використовують для лікування безпліддя, за якого деякі етапи відбуваються поза межами організму людини. До таких технологій належать: внутрішньоматкове осіменіння (введення попередньо обробленої сперми чоловіка або донора в порожнину матки жінки), Донорство яйцеклітин, ін'єкція сперматозоона в цитоплазму ооцита
Основною технологією сучасної репродуктивної медицини є екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ, штучне запліднення in vitro, «запліднення в пробірці»). Це методика, згідно з якою яйцеклітини жінки запліднюється поза її організмом і через кілька діб вводяться в порожнину матки з метою створення вагітності. Екстракорпоральне запліднення вперше в історії людства було проведено в 1978 р.
Розвивається репродуктивний туризм - це діяльність, пов'язана з тимчасовим виїздом до іншої країни для репродуктивного лікування. Його можна розглядати як напрям медичного туризму, що дає змогу поєднати медичне обслуговування з відпочинком в оздоровчих, SPA- і Wellness-центрах. Найпопулярнішими країнами для репродуктивного туризму в Європі стають Австрія, Південна Корея, а також Україна. Головними напрямами цього виду туризму в нашій державі є донорство й сурогатне материнство.
Отже, репродуктивна медицина - це галузь медицини, що займається відновленням репродуктивного здоров'я та розв'язуванням проблем народження дітей і планування сім'ї.
Кінець ХХ ст. відзначився стрімким розвитком у медицині такого наукового й практичного напряму, як трансплантологія. Це розділ медицини, що вивчає трансплантацію органів, і галузь медичної практики, котра здійснює пересадку. За сучасними уявленнями, трансплантація - це спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці анатомічного матеріалу (органів, тканин, клітин людини або тварини, фетальних матеріалів людини) від донора реципієнту і спрямований на відновлення здоров'я людини.
В останні десятиліття розвиваються три напрями трансплантології:
1) отримання анатомічного матеріалу та його імплантація (пересадка людині біоімплантатів, ксеноімплантатів і штучно виготовлених замінників органів);
2) вирощування клітин, тканин й органів поза організмом (експлантація);
3) використання трансплантатів від інших організмів свого виду (алотрансплантація) або організмів інших видів (ксенотрансплантація).
Новим у трансплантології є розділ, пов'язаний зі створенням і застосуванням штучних органів для тимчасової або постійної заміни того чи іншого органа людини. Так, наприклад, імплантованим органом можуть слугувати штучні клапани серця, якими заміняють уражені. Застосовують трансплантацію протезів судин, кришталика ока, зроблених із синтетичних матеріалів. Є моделі мініатюрних мембранних оксигенаторів, легень, підшлункової залози, печінки, нирок, серця. Перспективним є отримання органів за допомогою 3D-принтерів.
Дуже подібними до людських є органи свині, кози, приматів. На сьогодні дослідники вже успішно видаляють ендогенні ретровіруси з генома свині, використовуючи техніку редагування гена CRISPR/Cas9, і вирощують свиней, позбавлених вірусів. Це, у свою чергу, усуває одну з найбільших перешкод для трансплантації органів від свиней до людини.
Трансплантація органів у нашій державі здійснюватиметься за новим Законом України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (2018). Такі операції проводитимуть у медичних закладах України, серед яких Київський центр трансплантації кісткового мозку, Національний інститут раку України, «Охматдит», Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України (Львів), Національний інститут хірургії та тансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України.
Отже, перспективи трансплантології пов'язують із вирощуванням органів і тканин, отриманням штучних органів і використанням органів і тканин від інших організмів.
онорство органів і тканин (від лат. donare - дарувати) - це добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів, живої тканини або певних органів для дальшого безпосереднього використання.
Найбільш поширений вид донорства - здача цільної крові
В Україні донором може бути будь-яка здорова й фізично повноцінна людина, яка досягла 18 років. Розрізняють декілька видів донорства
Донорство цільної крові або плазми. Основною і найбільш повноцінною групою донорів є особи вікової категорії від 20 до 40 років, кровотворна система яких здатна швидко поновлювати крововтрату, а серцево-судинна, нервова, гормональна системи є сформованими та стабільними. Береться кров з вени на руці у кількості 450 мл за один раз. Процедура триває від 5 до 10 хв. Плазму можна здавати до 6-12 раз на рік з інтервалами не менш ніж 2 тижні, а цільну кров - не більш ніж 3-5 разів на рік з інтервалами в 3 місяці.
Донорство стовбурових клітин. Клітини для пересадки найчастіше беруть з крові. Кров донора пропускають через спеціальний прилад, вилучаючи стовбурові клітини, та повертають кров донору. Джерелом стовбурових клітин може бути і кістковий мозок донора.
Донорство яйцеклітин - це передача декількох яйцеклітин від однієї здорової жінки до іншої. Донорські яйцеклітини є єдиною можливістю для жінок, які не можуть самостійно завагітніти. Причини, з яких жінка змушена вдаватися до донорських яйцеклітин, можуть бути різними, але їх можна об'єднати в дві великі групи: або в жінки практично немає своїх яйцеклітин, або ці яйцеклітини не придатні для зачаття.
Донорство сперми - це добровільна передача власних сперматозоонів для лікування безпліддя. Донація сперми за чоловічого безпліддя практикується уже впродовж багатьох років.
Отже, донорство органів і тканин використовується в медицині для лікування, виготовлення лікарських препаратів або в наукових дослідженнях.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею. Напрями розвитку сучасної медицини
Заповніть таблицю та схарактеризуйте біологічні основи новітніх напрямів розвитку медицини. Назвіть проблеми розвитку цих напрямів сучасної медицини в Україні.
Напрям | Наука, що є основою | Біологічні процеси, що є основою |
Репродуктивна медицина | ||
Трансплантологія | ||
Донорство |
Біологія + Професії. Медичний навігатор?
«На якісну медицину має бути попит. Попит створює населення. А в Україні, на жаль, попит на якісну медицину дуже низький. Є лише маленький прошарок населення, який знається на терміні “доказова медицина” та розуміє бонуси, що вона дарує, - розповідають медики. - Тож перспектива професії медичного навігатора є, і її потенціал - величезний». Що таке доказова медицина? У чому суть професії медичний навігатор?
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Медицина. Трансплантація - за і проти
Величезна кількість медичних відкриттів полегшили життя людині, і серед них важливе місце посідає трансплантація органів. Практика трансплантології органів на сьогоднішній день глобалізована, науково вивчена і успішно застосовується в усьому світі, що, втім, не виключає існування правових, медичних, етичних, моральних і релігійних проблем. Якими, на вашу думку, є ці проблеми?
Одомашнення – процес змін популяцій рослин або тварин, завдяки якому вони стають
пристосованими до утримання в неволі й використання їх людиною.
Таблиця Походження
культурних рослин
№ |
Назва
центру |
Місце
розташування центру |
Рослини,
які походять з цього центру |
1 |
Східноазійський |
Китай |
Просо, соя, мандарин, ліщина, волоський горіх |
2 |
Індо-малайський |
Малайський архіпелаг, Філіппіни, Індокитай |
Банан, кокосова пальма, помаранча, чорний перець, рис |
3 |
Індійський |
Індія, Мьянма |
Баклажан, лимон, манго, гречка, огірок |
4 |
Середньоазійський |
Частина Пакистану, Афганістан, Таджикистан, Узбекистан |
Диня, цибуля городня, часник, конопля |
5 |
Передньоазійський «Родючий півмісяць» |
Мала Азія, Іран, Єгипет |
Пшениця, жито, ячмінь, горох, слива, груша, фінікова
пальма, льон, інжир |
6 |
Середземноморський |
Балкани, Греція, Італія |
Оливкове дерево, виноград, гірчиця, капуста, морква,
буряк, кріп |
7 |
Ефіопський |
Ефіопія, Судан, Еритрея |
Сорго, кава, кавун, кунжут |
8 |
Центрально-американський |
Центральна Америка, Антильські острови |
Кукурудза, какао, батат, соняшник, тютюн |
9 |
Південно-американський |
Гірські області Колумбії, Еквадору, Перу, Болівії |
Картопля, помідор, арахіс, ананас, гевея |
1.
Пегляньте відео за посиланням
Дайте відповідь на запитання.
1.) Чому, на вашу думку, найдавніший перехід до землеробства відбувся саме в регіоні «Родючого півмісяця»? (конкретні висновки)
2) Чому центри походження рослин
розташовані тільки в певних регіонах?
3)Одомашнювання тварин
2. Назвіть способи відтягування
пораненого з небезпечної зони.
3. Як здійснюють відтягування
пораненого на боці?
4. Як підготувати і відтягнути
пораненого на спині?
5. Як здійснити відтягування
пораненого із зони обстрілу на плащ-наметі? Що необхідно мати для цього, які
переваги і недоліки цього способу порівняно з іншими?
6. Назвіть способи винесення пораненого
на руках із зони обстрілу одним стрільцем-санітаром.
7. За яких ситуацій ви будете використовувати спосіб підтримування
пораненого одним стрільцем-санітаром?
8. Як
здійснюють винесення на спині, на
плечі?
9. Як
здійснюють винесення на руках перед собою?
10. Назвіть способи винесення на руках із зони обстрілу двома санітарами
.
11.З якою умовою і як здійснюють винесення пораненого на санітарних ношах з
поля бою?
12. Опишіть способи укладання
пораненого або пораненої на ноші.
Якість надання першої
допомоги залежить також від умов бойової обстановки, ступеню кваліфікації осіб,
які її надають та кількості осіб, які потребують допомоги і тяжкості їх
ураження.
У
зоні під вогнем, для збереження життя рятівника, що надає допомогу, необхідно виконувати 6 основних правил:
1.
Особиста безпека.
2.
Комунікації.
a.
Доповідь командиру: нештатна ситуація, виклик підкріплення, медиків, евакуації.
Отримати дозвіл на самостійні дії.
b.
Комунікація з пораненим: Чи може надати
собі допомогу? Чи може рухатися? Чи може стріляти?
c.
Комунікація в групі. План дій з надання допомоги та винесенню пораненого в разі
неможливості самодопомоги пораненим. Розподіл за номерами: хто прикриває,
порядок висування, хто надає допомогу.
3.
Вогнева перевага.
4.
Скритність переміщення (складки місцевості, елементи рослинності, міської
забудови, прикриття бронею, дим)
5.
Перевірка життєздатності пораненого. Якщо не відповідає на питанняпід вогнем вважається умовно
мертвим. Допомога не надається.
6.
Винесення з під вогня в укриття,
зупинка зовнішньої
масивної кровотечі з кінцівок накладенням турнікету або залежно від тактичної
ситуації можлива спочатку зупинка кровотечі далі винесення.
План порятунку
Якщо
ви маєте переміщувати пораненого під ефективним ворожим вогнем, слід врахувати
наступне:
·
Розміщення найближчого
укриття;
·
Як краще перемістити його в укриття;
·
Ризик для
рятувальників;
·
Вагу пораненого та
рятувальників;
·
Дистанцію до укриття;
·
Слід використовувати вогонь у відповідь
та димову завісу;
·
Забрати зброю пораненого, якщо це
тактично можливо.
1. Завдання. Потерпілий знаходиться в Червоній зоні
Червона
зона - зона безпосереднього вогневого контакту.
1. Зупинити
кровотечу за допомогою джгутів на пошкоджених стегновій артерії та артерії
плеча.(описати алгоритм)
2. Надати допомоги
при осколковому пораненні.
2.Завдання: скласти пам’ятку «Надання першої медичної допомоги в умовах бойових дій»
Сучасні методи
селекції тварин, рослин і мікроорганізмів:
- Добір - метод
відбору й збереження особин з певними, цінними для людини ознаками і
сприяння їхньому розмноженню. У селекції застосовують масовий (за
фенотипом) та індивідуальний (за генотипом) форми добору.
- Гібридизація
- це метод одержання нащадків внаслідок поєднання
генетичного матеріалу різних клітин або організмів.
- Індукований
мутагенез - метод штучного одержання мутацій, зумовлений
спрямованою дією різних мутагенів. У контрольованих умовах цим шляхом
можна отримати мутації, що трапляються в природі зрідка або взагалі не
виявляються.
- Поліплоїдизація
- метод
отримання організмів зі збільшеною кількістю хромосом, що кратна гаплоїдному
набору. Метод застосовують у селекції рослин для підвищення врожайності,
подолання стерильності гібридів.
Нові пріоритети й методи в селекції:
І. Розширення спектра
генетичної мінливості. Умова
успішної селекційної роботи – різноманітність вихідного матеріалу. З цією метою
в сучасній селекції застосовують методи генетичної інженерії (трансгенез,
рекомбіногенез, цисгенез), створюють генетичні банки
ІІ.Застосування результатів досліджень молекулярної
біології, молекулярної генетики, біохімії дають змогу підвищувати ефективність
основних методів селекції:
¨
селекції тварин – індивідуальний добір одразу після народження;
¨
добір за допомогою молекулярних маркерів;
¨
метод гібридизації (метод гібридизації ДНК та метод гібридизації
соматичних клітин)
III. Підвищення
інформативності селекційного процесу досягається завдяки інформаційним
технологіям, комп'ютеризації, впровадженню методів моделювання.
Генетичні основи гетерозису
Гетерозис, «гібридна сила» - це явище, за якого
перше покоління гібридів, одержаних унаслідок неспорідненого схрещування, має
підвищені життєздатність і продуктивність порівняно з вихідними батьківськими
формами.
Генетичними основами гетерозису є різні типи
взаємодії алельних і неалельних генів:
- домінування (домінантні алелі пригнічують шкідливу
дію рецесивних алелів у гетерозиготних гібридів),
- наддомінування
(у генотипі гібридних нащадків можуть поєднуватися сприятливі домінантні алелі
обох батьків),
- комплементарність (поєднання в генотипі сприятливих неалельних домінантних генів).
¨ ґрунтується на міжпородному (міжсортовому) і
міжлінійному схрещуванні;
¨ у рослинництві гетерозис використовують під час
вирощування соняшнику, кукурудзи, цукрового буряку, сорго;
¨ у тваринництві - для розведення свиней й бройлерних
порід курей.
Переваги застосування методів
генетичної інженерії у сучасній селекції
•
багато часу, вплив мутагенів, результати не завжди відповідають сподіванням ;
•
непередбачуваність комбінацій ознак серед нащадків;
•
некерованість ззовні процесами рекомбінації ДНК ;
•
несхрещуваність видів
Генетична інженерія - напрям науки, метою якого є створення
генетичних структур та організмів з новими комбінаціями спадкових ознак
рекомбіногенез
|
трансгенез
|
цисгенез
|
процес отримання нових поєднань генів, що
здійснюється під час статевого розмноження шляхом кросинговеру, незалежного
розходження гомологічних хромосом та поєднання гамет під час запліднення
|
отримання вихідного матеріалу внаслідок
перенесення генів неспоріднених видів організмів (завдяки методу отримано
трансгенні сорти картоплі, стійкі проти колорадського жука, сорти цукрового
буряку, стійкі проти гліфосату)
|
отримання вихідного матеріалу внаслідок
перенесення генів того самого або близькоспорідненого виду організмів, з яким
можливе потенційне схрещування в природі (цисгенні фітофторостійкі сорти
картоплі отримано шляхом перенесення генів стійкості від дикого виду картоплі
до елітного сорту)
|
Селекція — це наука, що вивчає біологічні основи і методи створення та покращення порід тварин, сортів рослин і штамів мікроорганізмів. Завдяки селекції з приблизно 150 видів культурних рослин та 20 видів одомашнених тварин створені тисячі різноманітних порід і сортів.
Предметом селекції є вивчення у створених людиною умовах закономірностей зміни,
розвитку, перетворення рослин, тварин та мікроорганізмів. За допомогою селекції
розробляються способи впливу на культурні рослини й домашніх тварин. Це
відбувається з метою зміни їхніх спадкових якостей у потрібному для людини
напрямку. Селекція стала однією з форм еволюції рослинного і тваринного світу.
Вона підпорядкована тим самим законам, що й еволюція видів у природі, однак
природний добір тут частково замінений штучним.
Теоретичною базою селекції є генетика, еволюційне вчення. Використовуючи еволюційну теорію,
закони спадковості та мінливості, вчення про чисті лінії й мутації,
учені-селекціонери розробили різноманітні методи виведення сортів рослин, порід
тварин і штамів мікроорганізмів.
До основних методів селекції належать добір, гібридизація, поліплоїдія, експериментальний мутагенез, методи генетичної інженерії та ін. (дати характеристику методів, навести приклади)
У селекції виділяють три основних розділи: селекція
рослин, селекція тварин і селекція мікроорганізмів.
- збільшення продуктивності сортів рослин, порід тварин та штамів мікроорганізмів;
- вивчення різноманіття рослин, тварин та мікроорганізмів, що є об’єктом селекційної роботи;
- аналіз закономірностей спадкової мінливості за гібридизації та мутаційного процесу;
- розробка систем штучного добору, що сприяють посиленню та закріпленню корисних для людини ознак організмів з різними типами розмноження;
- створення стійких до захворювань та кліматичних умов сортів та порід.
Основними напрямами сучасних селекційних досліджень є маркерна, геномна та адаптивна селекція.
-
Маркерна селекція (англ. marker assisted selection) – це використання маркерів для визначення наявності й розташування генів, що відповідають за селекційно-цінні ознаки. Нині найширше використовують молекулярні маркери з ДНК-чіпами. Поширена в селекції рослин і тварин для добору за генотипом та дослідження моногенних ознак й основних генів локусів полігенних (кількісних) ознак.
Геномна селекція (англ. genomic selection) – це тестування геному одразу за великою кількістю маркерів. Сканування геному відбувається за участі ДНК-чіпів з десятками тисяч маркерів. Геномну селекцію застосовують у селекції рослин і тварин для добору організмів за генотипом та дослідження полігенних ознак.
Адаптивна селекція (англ. adaptive selection) – виведення сортів і порід з високим адаптивним потенціалом, тобто стійкістю до несприятливих кліматичних змін і захворювань, до різних стресів. Створення адаптивних сортів і порід з високою й стійкою продуктивністю в різних умовах довкілля, стійких до екстремальних умов вирощування, основних захворювань – актуальна проблема сучасної селекції.
Досягнення селекції застосовують у рослинництві, тваринництві, медицині, харчовій, мікробіологічній та інших галузях промисловості, в побуті. Застосування результатів досліджень молекулярної біології (метод полімеразної ланцюгової реакції, ДНК-гібридизації), біохімії (отримання ферментів), застосування методів генної (генетичне рекомбінування) й клітинної (метод культури клітин, метод клонування) інженерії відкрили нові перспективи розвитку.
Залежно від цілей селекцію проводять на якість (смак, зовнішній вигляд, збереження плодів та овочів, уміст білка та амінокислот у зерні, жирномолочність), стійкість до хвороб, шкідників та несприятливих кліматичних умов, урожайність рослин, плодючість та продуктивність у тварин тощо.
Сорт — це штучно створена людиною група рослин, які мають біологічну й морфологічну подібність з метою одержання високого урожаю. Це група культурних рослин, які в результаті селекції отримали певний набір характеристик (корисних або декоративних), які відрізняють цю групу рослин від інших рослин того ж виду.
Порода — популяція тварин у межах певного виду, штучно створена людиною. Відтворює в потомстві стійкий генофонд, має свої особливості, морфологічні та фізіологічні ознаки, продуктивність.
Штам — генетично однорідна культура мікроорганізмів у межах одного виду. Має властиві лише їй специфічні властивості чи ознаки.
У порід, сортів та штамів усі ключові гени переведені у гомозиготний стан, і розщеплення в ряду поколінь не відбувається. Породи, сорти та штами максимально проявляють свої властивості в спеціально створених умовах і не здатні існувати без постійної підтримки людини.
Селекційну
діяльність в Україні на державному рівні організовує Національна академія аграрних наук України.
Дуже
вагомим є внесок видатних українських науковців у становлення селекції.
Всесвітньо відомими селекціонерами є:
• Л. П. Симиренко (1855 – 1920),
В. Л. Симиренко (1891 – 1938) – видатні помологи і вчені-садівники;
• В. М. Ремесло (1907 – 1983) – закріпив за
Україною статус «житниці Європи», селекціонував 40 сортів зернових колосових
культур, які й досі є донорами для сортів пшениць вітчизняної й зарубіжної
селекції;
•
П. Х. Гаркавий (1908 – 1984) – селекціонер-рослинник, вивів 14 сортів
озимого і 23 сорти ярого ячменю;
• М. Ф. Іванов (1871 – 1935) –
селекціонер тварин, вивів асканійську породу тонкорунних овець і українську
степову білу породу свиней;
• В. С. Пустовойт (1886 – 1972) –
селекціонер-рослинник, створив 34 високоолійні сорти соняшнику.
2. Перегляньте
презентацію:
Виконайте самостійну роботу.
1. Назвіть цілі сталого розвитку, для реалізації яких
селекція може стати основою реалізації. Заповніть таблицю і сформулюйте
висновок про роль селекції у розв’язуванні глобальних проблем
людства.
Цілі сталого розвитку
|
Значення селекції
|
|
|
|
|
Захист України
Порядок
надання допомоги в секторі укриття:
Крок 1 У секторі укриття з пораненого слід зняти захисні
елементи. Це потрібно робити швидко та злагоджено: перший з бійців знімає
шолом, одночасно другий знімає бронежилет.
Крок 2 Після зняття захисних елементів перший
боєць перевіряє наявність свідомості, запитуючи: «Ти мене
чуєш? Тобі потрібна допомога?».
У
випадку відсутності відповіді (поранений непритомний) він перевіряє дихання,
другий швидко оглядає з голови до ніг: голову, шию, грудну клітку, живіт, верхні
та нижні кінцівки, спину.
Крок 3 Надайте допомогу відповідно до виявлених пошкоджень:
• Якщо не дихає
– виконайте серцево-легеневу реанімацію;
• При наявності
зовнішньої кровотечі – застосуйте засоби для її зупинки;
• При наявності
ран, опіків – накладіть пов’язки;
• При наявності
рани грудної клітки – накладіть пов’язку;
• При наявності
проникаючого поранення грудної клітки, коли з рані чутно, як виходить повітря,
або виходить кровава піна – необхідно закрити отвір матеріалом, який не
пропускає повітря (зовнішня упаковка індивідуального перев‘язувального пакету,
клейонка, целофан)
• При наявності
стороннього предмета в рані – зафіксуйте його в рані;
• При переломах
– фіксація переломів.
Крок 4 Усім непритомним пораненим, яким надано домедичну
допомогу, очікуючи подальшого перенесення в медичний пункт, надайте стабільне положення
на боці, щоб вони не задихнулися від западання язика.
Додаткова інформація Поранених у свідомості, але зі зміною поведінки (психіки), необхідно
терміново роззброїти, оскільки існує загроза неадекватного застосування ними
зброї та поранення інших бійців. Причинами зміни поведінки (психіки) можуть
бути: черепно-мозкова травма; шок; гіпоксія; використання наркотичних знеболювальних
засобів; психоемоційний стрес.
Найбільш характерні ознаки психологічних розладів:
-
безглуздий і хаотичний руховий неспокій;
-
відчуття виснаженості та нереальності навколишніх подій;
-
емоційна віддаленість від оточення;
-
почуття провини;
-
ворожі дії щодо людей, які оточують;
-
неадекватне сприйняття (ігнорування) наявних пошкоджень.
Ø Виконання ситуативних завдань.
Ситуація № 1.
Поранений доставлений у безпечне місце
людиною, яка викликала спеціалізовану допомогу. Первинний огляд вона провела на
місці ураження: має деяку уяву про стан пораненого. Проведіть вторинний огляд. Як саме?
Ситуація № 2.
Проведіть вторинний огляд пораненого за
умови, що ви не знайомі з його попереднім станом.
Виконати тест:
Тести з теми:
"Домедична допомога в умовах бойових дій" .
1. Хто зобов’язаний надавати медичну допомогу в умовах бойових дій?
1) стрільці – санітари; 2) санітарні інструктори
підрозділів;
3) самі військовослужбовці в порядку само –і
взаємодопомоги;
4) фармацевтичні працівники.
2. Інтенсивність кровотечі залежить від:
1) характеру рани; 2) положення кровоточивої частини тіла;
3) віку людини; 4) виду та діаметру судин, які пошкоджені.
3. Що є основною
причиною гибелі поранених на полі бою?
1) масивні кровотечі; 2) непрохідність верхніх дихальних шляхів;
3) напружений пневмоторакс .
4. Який спосіб наближення до потерпілого є найкращим на відкритій
місцевості під час бойових дій:
1) пригинаючись; 2) здійснюючи короткі перебіжки;
3) переповзання в положенні по-пластунськи;
4) всі відповіді вірні; 5) навшпиньках.
5. Постав етапи надання домедичної допомоги під час бойових дій у
правильному порядку.
1) Транспортування пораненого з поля бою в сектор укриття;
2) Надання домедичної допомоги в секторі обстрілу;
3) Надання допомоги в секторі укриття.
6. Переломи,
характерними ознаками яких є розтрощення кісток на великі і малі осколки і відкривання частин кінцівки, називаються...
1) відкриті; 2) закриті; 3)
зовнішні; 4) вогнепальні
7.
Помірна крововтрата до:
1) до 500 мл.; 2) до 1000 мл; 3) до 1500 мл; 4) понад 1500 мл.
8. Кровотечу з магістральних судин кінцівок у паховій ділянці можна зупинити шляхом: 1) накладання джгута; 2) тампонування; 3) накладання пов’язки.
9. Джгут на
кінцівці слід тримати не більше :
1) 1,5 – 2 години; 2) 2,5 – 3 години; 3) 3,5 – 4 години; 4) 4,5 – 5 годин.
10. В секторі обстрілу домедична
допомога надається :
1) непритомним; 2) з переломами;3) з сильною кровотечею;
4) з опіками; 5) всі відповіді вірні.
Тема урока"Способи та правила транспортування потерпілих при різноманітних ушкодження: перенесенням на руках, на плечах, на спині, з використанням носильних лямок і підручних засобів, на санітарних ношах."
Винесення пораненого з
небезпечної зони необхідне для уникнення повторного ураження та безпечного
надання медичної допомоги.
Винесення пораненого із зони обстрілу (із зони «під
вогнем», червоної зони)представниками штатних і позаштатних посад медичної
служби підрозділів передбачає:
1. Відтягування
пораненого із зони обстрілу:
а) бойовим медиком взводу (одним стрільцем-санітаром);
б) двома стрільцями-санітарами.
2. Винесення
пораненого із зони обстрілу:
а) одним стрільцем-санітаром;
б) двома стрільцями-санітарами;
в) на санітарних ношах ланкою
санітарів-носіїв.
Пріоритет під час евакуації пораненого із зони обстрілу
— особиста безпека санітара
1. Відтягування пораненого бойовим медиком взводу (стрільцем-санітаром). Залежно від характеру поранення, він може відтягнути на собі пораненого
у положенні на боці, на
спині, а також із застосуванням
елементів спорядження та обмундирування
Небезпечніше для бойового медика — самому відтягувати пораненого стоячи або навприсядки,
утримуючи за спорядження (ззаду
— за евакуаційну петлю, або збоку — за лямку бронежилета, за підпахвові ділянки або за передпліччя . У цьому випадку він стає помітною мішенню для
супротивника, а рух потребує великих енерговитрат, і тому його можна
здійснювати на обмежені відстані
2. Винесення
пораненого із зони обстрілу.
2.1. Винесення пораненого на руках із зони обстрілу одним
стрільцем-санітаром.
Від своєчасності й правильності організації винесення поранених з поля
бою залежить їхнє життя. Необхідно швидко винести пораненого із зони обстрілу
(червоної зони) в укриття (жовту зону). Якщо поранений притомний і може сприяти
пересуванню, використовують спосіб підтримування пораненого одним
стрільцем-санітаром. Винесення
на спині, або спосіб Гауса , можна легко і швидко
застосовувати, пересуваючись із червоної зони (обстрілу) в жовту (укриття).Крім цього, стрілець-санітар
може самостійно виносити пораненого
на спині , на руках перед собою та плечах.
2.2. Винесення на руках із зони обстрілу двома санітарами (ланкою санітарів-носіїв): винесення пораненого на спині ланкою санітарів-носіїв, винесення пораненого ланкою санітарів-носіїв за плечі та ноги «один за одним», винесення пораненої ланкою санітарів-носіїв на «замку» із 4-х рук,перенесення пораненої на руках перед собою - (прочитати і переглянути малюнки підручник ).
2.3. Винесення пораненого на
санітарних ношах ланкою санітарів-носіїв під вогневим прикриттям (прочитати і переглянути
малюнки підручник ).
Знайти відповідь у тексті підручника і записати:
1. Які загальні способи винесення
пораненого із зони обстрілу? На основі чого визначають спосіб винесення
пораненого з поля бою в кожному конкретному випадку?
2. Назвіть способи відтягування
пораненого з небезпечної зони.
3. Як здійснюють відтягування
пораненого на боці?
4. Як підготувати і відтягнути
пораненого на спині?
5. Як здійснити відтягування
пораненого із зони обстрілу на плащ-наметі? Що необхідно мати для цього, які
переваги і недоліки цього способу порівняно з іншими?
6. Назвіть способи винесення пораненого
на руках із зони обстрілу одним стрільцем-санітаром.
7. За яких ситуацій ви будете використовувати спосіб підтримування
пораненого одним стрільцем-санітаром?
8. Як
здійснюють винесення на спині, на
плечі?
9. Як
здійснюють винесення на руках перед собою?
10. Назвіть способи винесення на руках із зони обстрілу двома санітарами
.
11.З якою умовою і як здійснюють винесення пораненого на санітарних ношах з
поля бою?
12. Опишіть способи укладання
пораненого або пораненої на ноші.
Практична робота № 3"
Оцінка екологічного стану свого регіону" .
Практична робота № 3
Тема
: Оцінка
екологічного стану свого регіону .
Мета
: закріпити
знання про способи оцінювання екологічного стану , докладно ознайомитись з
екологічною ситуацією у своєму регіоні .
Хід дослідження
Завдання
1.
Визначте
можливі джерела забруднення довкілля ( атмосфери , грунту , води ) у вашому
місті .
Завдання 2.
Визначте
, які фактори середовища у вашій місцевості сприяють розповсюдженню забруднення
, що надходить від цих джерел ( наприклад вітер , течія річки , тощо )
.Заповніть таблицю :
Джерела забруднення |
Фактори , що сприяють розповсюдженню забруднення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Завдання 3 .Зосередивши свою увагу на об’єктах , які на вашу думку , можуть забруднювати навколишнє середовище міста , доопрацюйте подану Вам таблицю :
Об’єкти - забруднювачі |
Вид забруднення |
Наслідки забруднення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Висновок :
1. Виберіть із
запропонованих термінів зайвий та обгрунтуйте свій вибір : енергозбереження
, захоронення відходів , зменшення викидів вуглекислого газу , переробка
відходів , раціональне природокористування , сталий розвиток .
2.
Сформулюйте й запишіть власне бачення
способів вирішення екологічних проблем вашого регіону .
3.
Висловіть власну позицію щодо
результативності екологічної політики в Україні .
1. Переглянути відео та презентацію «Екологічна
політика в Україні» за посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=6VbN4BaturM
https://naurok.com.ua/prezentaciya-ekologichna-politika-ukra-ni-157744.html
2. Опрацювати опорний конспект до заняття:
·
Сучасний екологічний стан території
України:
·
Значне антропогенне навантаження.
·
Недостатня кількість і якість очисних
споруд.
·
Нераціональне природокористування в
багатьох галузях господарства.
·
Забруднення певними шкідливими
речовинами (зона ЧАЕС – радіонуклідами,
Дніпропетровська та Запорізька області – важкими металами).
·
Надмірне вирубування гірських лісів, як
наслідок – посилення ерозійних процесів та повеней.
·
Проблема дефіциту водних ресурсів (для південних регіонів).
·
Напрямки охорони природи:
·
Максимально можливе збереження природних
екосистем.
·
Охорона біорізноманіття.
·
Зниження рівня антропогенного впливу на
природу.
·
Створення безвідходних виробництв.
·
Вторинна переробка відходів.
·
Раціональне природокористування.
·
Використання альтернативних джерел
енергії.
·
Природоохоронне законодавство
Питання охорони природнього
середовища і раціонального використання природних ресурсів регулюється
положенням Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища»
(1991), «Про охорону атмосферного повітря» (1992), «Про тваринний світ» (2003),
Водного кодексу України, Лісового кодексу України та ін.
·
Положення Національної програми збереження
біологічного різноманіття:
1. Збереження,
поліпшення стану та відновлення природних і порушених екосистем.
2. Сприяння
переходу до збалансованого використання природних ресурсів, зменшення негативного
впливу на екосистеми.
3. Посилення відповідальності за
збереження біорізноманіття з боку підприємств і громадян, діяльність яких
впливає на стан навколишнього середовища.
Координацію природоохоронної
роботи здійснює Міністерство екології та природних ресурсів України.
·
Міжнародне співробітництво у галузі охорони
природи розпочалося
ще наприкінці ХІХ століття. Міжнародними природоохоронними організаціями є:
ü МСОП –
Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів;
ü Всесвітній
фонд дикої природи;
ü СКОПЕ –
Науковий комітет з проблем навколишнього середовища;
ü
ЮНЕП – Організація
ООН з оточуючого середовища.
Дом.завдання:
1.1. Переглянути відеоролик і зробити конспект за відеороликом
Використовуючи відеофільм «Основи
першої медичної допомоги на полі бою» (частина 1. «Червона зона» за посиланням
(https://www.youtube.com/watch?v=U0X8CZHellk) та підручник опрацювати тему за таким планом:
1 Переведення пораненого в положення на боці (животі)
Переведення пораненого в положення на
боці
1. Витягнути
ближчу до себе руку пораненого за голову. Витягнута рука утворюватиме вісь
повороту та захищатиме шийний відділ хребта від поперечних рухів небезпечних
при можливому переломі шиї.
2. Зігнути
іншу руку в лікті та завести тильну сторону долоні до ближчої до себе щоки
пораненого.
3. Зігнути
дальню від себе ногу пораненого в коліні. Використовуючи зігнуті руку і ногу
пораненого, як важіль, повернути його на себе. Таким чином можна без зусиль повернути
будь-яку людину.
4. Підтягнути зігнуту ногу трохи вище, поправити руки пораненого, надаючи йому зручне стійке положення.
3) Зупинка кровотечі з ран верхньої та нижньої кінцівок (взаємодопомога)
У секторі обстрілу слід зупиняти виключно небезпечну для життя кровотечу (інтенсивне витікання крові, видима калюжа крові).
Причиною смерті в перші секунди після поранення може стати попадання повітря в вену (повітряна емболія).
Поранення в шию. Правила накладання джгута в секторі обстрілу
1.Притиснути пальцем рану на шиї через комір одягу або безпосередньо рану.
2.Підкласти під палець бинт, звільнений від упаковки.
3.Покласти руку пораненого на своє плече.
4.Накласти джгут через пахвову западину.
5.Не потрібно відзначати час накладання джгута.
Пояснення: цей джгут можна не знімати протягом декількох діб, на відміну від джгута,накладеного через підняту руку. Замість руки можна використовувати підручний матеріал (дошку, гілку та інше).
Повернути пораненого на живіт і залишити чекати закінчення бою або транспортувати його в укриття в положенні «лежачи на животі».
Пам'ятайте: боєць з пораненням шиї може в будь-яку секунду втратити свідомість і впасти в стан коми.
Якщо у пораненого важка кровотеча з кінцівки, або кінцівку ампутовано, накласти турнікет (джгут) поверх одягу вище місця кровотечі – кровотеча з кінцівок - головна причина cмерті, якої можливо уникнути, тому невідкладне застосування турнікетів (джгутів) для зупинки кровотечі може бути вирішальним засобом у рятуванні життя на даному етапі;
• Якщо точне місце поранення кінцівки невідомо – не витрачати час – накласти джгут максимально високо на стегна або плечі пораненої кінцівки;
• Якщо у пораненого відірвана рука, передпліччя, стегно або нога, накласти джгут, навіть, якщо рана не сильно кровоточить. Природні захисні механізми організму можуть тимчасово стримувати кровотечу, але таке поранення незабаром призведе до сильної артеріальної кровотечі;
• Не витрачати час, намагаючись використовувати інші методи для зупинки кровотечі, такі як накладення тиснутої пов’язки. Як тільки рятувальник і поранений досягнуть безпечного місця, джгут можна буде накласти повторно, або за необхідності можна буде застосувати інші методи зупинки кровотечі..
Варто пам’ятати, що на полі бою критична кровотеча під час поранень
кінцівок є основною причиною смерті. Тому, необхідно знати техніку:
- самостійного накладання джгута з еластичної гуми типу Есмарха на ліву (як саме???)
- накладання турнікета (джгута-закрутки) з підручного матеріалу (Як саме???)
4) Зупинка кровотечі за допомогою
спеціальних джгутів (самодопомога):
1 Накладання пов’язок на живіт
Пов’язки на живіт.
На верхню частину живота можна
накласти звичайну спіралеподібну пов’язку. Бинтування починати знизу й
послідовними круговими турами поступово піднімати бинт угору.
На нижній частині живота
спіралеподібна пов’язка не застосовується, оскільки вона може легко сповзти.
Тут доцільна спеціальна колоскоподібна пов’язка. Накладаючи її, бинтування починати
з верхньої частини. Зробити кілька спіральних ходів бинта навколо живота. Потім
бинт спустити зовнішньою частиною стегна, обвести його й підняти тим самим
боком на живіт, де знову повторити спіральні тури навколо живота. Спускання
бинта на стегно провести необхідну кількість разів.
Подібна пов’язка накладається й
на пахову ділянку.
Кількість турів бинта навколо
живота та стегна, а також місце їх перехрещування регулювати так, щоб максимально
закрити пахову ділянку. Таким чином, колоскоподібна пов’язка доволі універсальна
й може бути передньою, задньою, а також бічною.
Порядок накладання пов’язки на живіт:
Крок 1 Накладіть на рану чисту стерильну
серветку, не здійснюючи тиску безпосередньо на рану. Рана без випадіння
внутрішніх органів: можна накласти пов’язку за допомогою спеціальних
перев’язувальних пакетів.
Крок 2 Накладіть на рану чисту стерильну серветку, не
здійснюючи тиску безпосередньо на рану.
Крок 3 Зафіксуйте серветку лейкопластиром,
бинтом або косинкою.
Дом.завдання.
1Надати відповіді на ситуації:
Ситуація 1
Під час затримання громадянина, який підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, останній наніс собі ножем декілька поранень в ділянці верхньої третини лівого передпліччя.
Завдання: Як повинен діяти співробітник поліції?
Ситуація 2
Підозрюваний у скоєнні тяжкого злочину ударив себе металевим прутом в живіт. При огляді в області передньої черевної стінки виявлена виступаюча частина металевого прута, діаметром 0,5 см.
Завдання: Як повинен діяти співробітник поліції?
Ситуація 3
Підозрюваний у вбивстві своєї дружини, під час затримання наніс собі удар ножем в ліву ділянку грудей.
Завдання: Як повинен діяти співробітник поліції?
Ситуація 4
При митті вікон осколком скла особа травмувала собі руку на внутрішній поверхні нижньої третини правого передпліччя. З рани безперервним струменем витікає кров темного кольору.
Завдання: Які будуть Ваші дії у цій ситуації?
Переглянути
презентацію «Антропічний вплив на ґрунти» за посиланнями:
ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ –
надходження фізичних агентів, хімічних речовин й організмів, що змінюють
властивості ґрунтів і порушують їхні функції.
1) Особливості їхнього забруднення визначаються тим, що ґрунти –
це біокосне тіло природи:
1) має структурні живу й неживу фази;
2) складається з органічних речовин,
мінералів, води й повітря;
3)
чинниками його формування є гірські породи й мінерали, вода, рельєф, повітря,
тепло;
4)
вирізняється такою властивістю, як родючість.
2) Основні
забруднювачі ґрунтів.
Найпоширенішими полютантами є
хімічні речовини:
Ø пестициди –
отрутохімікати для боротьби з бур’янами (гербіциди), комахами (інсектициди),
кліщами (акароциди), грибами (фунгіциди), для
скидання листя перед збиранням врожаю (дефоліанти);
Ø мінеральні добрива, що їх вносять
для компенсації біогенних елементів (здебільшого N, K, P);
Ø сполуки важких металів (переважно Pb, Cd, Sn, Hg);
Ø компоненти газодимових викидів (діоксини, феноли);
Ø нафта і
нафтопродукти (бензин, мастильні
матеріали);
Ø радіонукліди.
3) Види забруднень
ґрунтів
Ø Найнебезпечніший
вид забруднення ґрунтів – хімічне.
Ø Спостерігаються
порушення біогеохімічного кругообігу азоту й нітрогенне забруднення ґрунтів.
Ø Біологічне
забруднення, пов'язане із накопиченням (бактеріальні добрива), масовим
розмноженням (хвороботворні бактерії, збудники мікозів, личинки
комах-шкідників), розвитком (стадії гельмінтів), появою нових мікроорганізмів,
порушенням складу біоти редуцентів. Так, у надто забруднених ґрунтах збудники
тифу і паратифу можуть зберігатися впродовж півтора року, тоді як у
незабруднених – лише протягом двох-трьох діб. Ще одним видом біозабруднення є
поширення алергенних видів рослин-бур’янів.
Ø Суттєвим є й механічне забруднення ґрунтів залишками будівельних матеріалів, азбесту, битого скла, кераміки.
4) Основні джерела забруднення ґрунтів.
Ø Сільське
господарство, що широко використовує добрива і пестициди.
Ø Радіоактивні
елементи можуть потрапляти в ґрунт і
накопичуватися в ньому внаслідок викидів промислових підприємств, аварій на
АЕС.
Ø Поблизу
великих центрів чорної і кольорової металургії ґрунти забруднено сполуками важких
металів.
Ø Автотранспорт
є серйозним джерелом свинцевого забруднення.
Ø Теплоенергетика
спричиняє появу сажі та незгорілих речовин, що
викидаються в атмосферу.
· Практичні завдання:
1. Скласти
опорний конспект за планом:
·
Забруднення ґрунтів
– це …
·
Склад біокосного
тіла ґрунту:
-
-
·
Основні
забруднювачі ґрунту:
·
Види забруднень ґрунту:
·
Основні джерела
забруднення ґрунтів:
·
Наслідки впливу на
ґрунти:
·
Основні екологічні
проблеми в системі «людина – ґрунт»:
Екологічні проблеми
літосфери
Назва |
Сутність |
Причини |
Деградація
ґрунтів
|
|
|
Ерозія
ґрунтів
|
|
|
Забруднення
важкими металами
|
|
|
Радіоактивне
забруднення Засолення
ґрунтів |
|
|
·
Охорона ґрунтів – це…
·
Основні заходи
охорони ґрунтів:
1. Біологія
+ Екологія. ЧАЕС і ґрунти України
Після аварії на ЧАЕС
радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн гектарів земель 12 областей України.
Найбільш забрудненими залишаються лісові ґрунти, а ліси є найбільш критичними
екосистемами з погляду надходження таких радіонуклідів, як Цезій-137 і
Стронцій-90 по трофічних ланцюжках до людини. Що таке радіонукліди? Чому в наш
час найбільшу небезпеку становлять ізотопи Цезію і Стронцію? Чому саме в
лісових ґрунтах ступінь радіоактивного забруднення є найбільшим
Висновок:
газуватих
речовин у кількостях , що змінюють властивості води і є шкідливими
для
водних екосистем.
1) Основні забруднювачі гідросфери:
Ø нафтопродукти, Ø стічні води, Ø пестициди, Ø нітрати, Ø фосфати,
Ø синтетичні мийні засоби, Ø пластикові вироби, Ø поліетиленові пакети.
Нині
надходження цих речовин зазвичай перевищує здатність водойм до самоочищення,
тому забруднювачі гідросфери (пестициди, сполуки важких металів,
радіонукліди) мають здатність накопичуватися в ланцюгах живлення
(біоакумуляція).
Підтвердженням цьому є приклад з інсектицидом ДДТ, вміст якого в тканинах птахів може бути перевищеним у 1 млн разів, порівняно з вихідним вмістом у воді.
2. Види забруднень гідросфери:
Ø механічного
(засмічення, забруднення піском, глиною),
Ø хімічного
(нафта, нафтопродукти, пестициди, сполуки важких металів, діоксини,
антибіотики, добрива),
Ø фізичного
(тепло, радіонукліди Цезій-137, Стронцій-90, Калій-40);
Ø біологічного
(бактерії, ентеровіруси, яйця гельмінтів, спори грибів).
Найбільш небезпечним для водних екосистем є хімічне забруднення. Його особливими видами є теплове, фармакологічне та пластикове забруднення.
3. Забруднення Світового океану:
Ø через
суходіл (стічні води,
стоки сільськогосподарських виробництв і населених пунктів);
Ø через атмосферу (з димом, пилом, вихлопними газами), з якими гідросфера тісно пов’язана кругообігом води.
4. Найінтенсивнішими забруднювачами поверхневих і підземних вод:
Ø целюлозно-паперові,
Ø хімічні,
Ø нафтопереробні,
Ø металургійні
комбінати,
Ø сільське господарство.
· Виконати практичні завдання:
1. Скласти
опорний конспект за планом:
·
Забруднення гідросфери
– це …
·
Основні
забруднювачі гідросфери:
-
-
·
Види забруднень
гідросфери:
-
-
·
Основні джерела
гідросферного забруднення:
-
-
·
Наслідки
забруднення гідросфери:
-
-
·
Основні екологічні
проблеми гідросфери:
Екологічні проблеми гідросфери
Назва | Сутність | Причини |
Дефіцит питної води
|
|
|
Цвітіння води
|
|
|
Евтрофікація водойм
|
|
|
Стічні води
|
|
|
Забруднення через розливи нафти |
|
|
·
Якість питної води –
це …
·
Причини погіршення
якості природних вод:
-
-
·
Способи оцінки
екологічного стану природних водойм:
-
-
·
Біоіндикація – це …
·
Охорона водойм – це
…
·
Основні заходи
охорони водойм:
-
-
2. Біологія + Географія. Велика тихоокеанська сміттєва пляма
Це найбільше скупчення антропогенного сміття, розташоване у північній частині Тихого океану. На цій ділянці сконцентровано надзвичайно щільні масиви пластику, рибальських сіток, канатів та інших відходів, занесених течіями. За оцінками вчених, на цей час маса сміття становить понад 3,5 млн тонн, а площа плями - понад 1 млн км2. Чому з’явився цей «острів сміття»? Якої шкоди завдає ця пляма морським екосистемам?
Висновок:
Тверді, або утримуючі,
пов’язки накладають із метою позбавити хвору частину тіла рухливості,
забезпечити їй спокій на тривалий час і у визначеному положенні. Вони
застосовуються при переломах кісток кінцівок для транспортної або лікувальної
іммобілізації, а також при запальних захворюваннях кінцівок, особливо суглобів
(кістково-суглобний туберкульоз).
Транспортні
і лікувальні шини
Ними
переважно користуються для іммобілізації кінцівок.
Лікувальні
шини застосовують у стаціонарах для лікування переломів кісток кінцівок. Шини
мають бути досить міцними і легко керованими, забезпечувати надійну
іммобілізацію. Виробляються з картону, дерев’яних дощечок (шини Дітерихса),
пластмаси, поліетилену (шини надувні) або металу (шини Крамера, Есмарха) для
лікування переломів методом витягування.
Транспортна
іммобілізація
Основні
вимоги є такими:
1. Шини
мають бути міцними, портативними і простими.
2. Вони
повинні іммобілізувати два–три найближчих суглоби.
3. Фіксуюча
шина не повинна стискувати судини і нерви.
При закритих пошкодженнях шини накладають поверх одягу.
При
відкритих — спочатку
слід накласти стерильну пов’язку на рану. Шина має бути накладена міцно і
запобігати зміщенню уламків, інакше крупні судини і нерви можуть пошкоджуватись
уламками кістки.
Транспортні
шини розподіляються на фіксуючі й дистракційні.
Фіксуючі
шини
забезпечують нерухомість ділянок тіла — це стандартні драбинчасті шини Крамера
і сітчасті шини Есмарха. Зручними є синтетичні пластикові шини, пневматичні
надувні шини. За відсутності спеціальних засобів користуються підручними
засобами або імпровізованими шинами.
Техніка накладання транспортних шин на різні ділянки тіла
Шина на палець. Виготовляється з м'якого дроту . Палець
зазвичай фіксується в положенні згинання в усіх між-фалангових суглобах. Шина,
викладена ватою, моделюється відповідно до форми зігнутого пальця і прибинтовується
спочатку до долонної поверхні і передпліччя, а потім до пальця.
Шина на передпліччя. При переломі обох кісток передпліччя або при переломі однієї його кістки достатньою є фіксація тільки до ліктьового суглоба. При цьому користуються фанерою, дощечкою, ширина якої відповідає ширині передпліччя, а довжина — відстані від основи пальців до ліктьового суглоба Шину викладають рівним шаром вати. На передньому краї шини роблять валик з вати. Це дає кисті можливість помірного тильного згинання. Шина прибинтовується до передпліччя і в ряді випадків може бути використана для тривалої фіксації. Якщо необхідно фіксувати й ліктьовий суглоб, то зазвичай користуються зігнутою під прямим кутом дротяною шиною або скріпленими під прямим кутом двома фанерними шинами.
Шина на плече. При переломі плечової кістки шина повинна починатися від внутрішнього краю лопатки здорової сторони і виступати за кінчики пальців. Шину необхідно зігнути під прямим кутом відповідно до ліктьового і плечового суглобів. Рука фіксується зігнутою в ліктьовому суглобі під прямим кутом. Для того, щоб шина не зміщувалась, руку додатково фіксують косин- ковою пов'язкою
Шина на гомілку. Для фіксації гомілки користуються дротяними шинами. Для цього шину вигинають відповідно до форми задньої поверхні ноги і зігнутої під прямим кутом ступні. Викладають ватою і прибинтовують до кінцівки. Шина повинна охоплювати кінцівку від нижньої третини стегна до кінчиків пальців ступні
Шина на стегно. При ушкодженні можна іммобілізувати двома довгими шинами. Для цього беруть одну шину, розмір якої відповідає відстані від пахвової ямки до п' ятки, і другу, розмір якої відповідає відстані від пахової ділянки до п'ятки. Обидві шини вистилають ватою і прибинтовують круговими турами на гомілці, стегні, животі, грудній клітці. Правильно накладена шина забезпечує надійну іммобілізацію кінцівки, запобігає виникненню болю та інших тяжких ускладнень, які можуть бути при переломі стегнової кістки
При переломах хребта постраждалого укладають на дерев'яному щиті в положенні на спині або на животі.
ПИТАННЯ:
1. Яке основне завдання надання домедичної допомоги під час перелому?
2. Що має зробити рятівник перед надаванням допомоги? 3. Який порядок надання домедичної допомоги під час перелому?
4. З якою метою проводять іммобілізацію під час переломів і вивихів кінцівок? Назвіть загальні принципи накладання шин.
5. Що використовують для іммобілізації верхніх та нижніх кінцівок?
6. На кому необхідно проводити моделювання шини?
7. Виконайте завдання за описаною нижче ситуацією. Складіть письмові рекомендації, у яких визначте обсяг і послідовність надання домедичної допомоги.
Постраждала під час ДТП після удару автомобіля об дерево відчула хрускіт та різкий біль у нижній третині правої гомілки. Вона змогла самостійно вибратися з машини, але відразу знепритомніла. Під час огляду виявлено, що гомілка її правої ноги деформована, тому зняти чобіт неможливо. Після того, як чобіт був розрізаний по шву та обережно знятий, з нього вилилося до 200 мл крові (приблизно одна склянка). На передній поверхні правої гомілки видно рану завдовжки до шести сантиметрів, із якої назовні виглядає уламок кістки та капає кров.
Техніка накладання давлючої пов’язки
Після проведення тампонади на місце поранення необхідно накласти давлючу пов’язку, яка зафіксує тампонаду ранового каналу, попередити забруднення ранової ділянки, перетисне дрібні кровоносні сосуди, які знаходяться в області поранення і додатково зменшить кровотечу. Давлюча пов’язка використовується не лише при проникаючих а і поверхневих, дотичних пораненнях, що не мають ознак критичної кровотечі.
Для
виконання давлючої пов’язки може використовуватись: бинт – туге обмотування
навколо місця поранення з подальшою фіксацією; еластичний бандаж,
перев’язувальний пакет, підручні засоби: шарф, бандани.
Ізраїльський бандаж – містить еластичний бинт з пришитою подушкою для вбирання крові та ріжки
для створення давлючої сили, наклейку для швидкого розміщення подушки на рані,
фіксатор на кінці бинта – для закріплення бандажа на тілі.
Етапи накладання бандажу:
-
відкрити бандаж;
-
взяти валик в одну
руку, початок бандажу в іншу, подушечкою до місця поранення;
-
розмістити
стерильну подушечку над центром рани;
-
щільно обмотати
валик навколо кінцівки;
-
протягнути бандаж в
ріжки(вони збільшують давлючу силу), змінити напрямок накладання бандажу;
-
затягуємо бандаж та
обмотуємо його навколо кінцівки обмотуючи ріжки, щоб уникнути їх зачепу;
-
фіксуємо кінець
бандажу за допомогою фіксатора на кінці бандажу.
Накладання індивідуального перев’язувального пакету:
Відповідає
послідовності накладання бандажу. В разі наскрізного поранення одна з подушечок
розміщується попереду поранення інша позаду та туго замотати та зафіксувати.
Використовується для перев’язки голови, шиї, живота, паху, кінцівок.
Імпровізована тиснуча пов’язка:
-
покласти валик з
бинта чи іншої тканини зверху матеріалу, що виконує роль стерильної серветки
безпосередньо на місце поранення. Валик можна зробити з шматка одягу або будь–
якого іншого матеріалу, який можна згорнути кілька разів;
-
покласти косинкову
пов’язку поверх згорнутого валика;
-
туго обмотати
навколо кінцівки поверх пов’язки;
-
зав’язати кінці
косинкової пов’язки безпосередньо поверх місця поранення, щоб зафіксувати валик
з бинтом.
Пов’язка
повинна бути досить тугою, щоб під нею можна було протиснути тільки кінчики
пальця. Не затягуйте пов’язку настільки сильно, щоб вона перешкоджала
кровообігу. Тиск, що діє на валик допомагає стиснути кровоносні сосуди і
зупинити кровотечу.
Переверте
циркуляцію крові під давлючою пов’язкою, якщо шкіра на дотик холодна, синіє або
німіє пов’язка затягнута туго її необхідно послабити.
Контрольні питання:
1.
Що таке кровотечі і
які ви знаєте?
2.
Як зупинити шийну
кровотечу?
3.
Що таке
кровоспинний бинт?
4.
Як проводять
тампування рани?
5.
Чи варто
застосовувати кровоспинний бинт?
ЕКОЛОГІЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ (екологічна
толерантність) - здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань
екологічних чинників.
1)
зона нормальної життєдіяльності (оптимум) - значення чинника, що є
найсприятливішими для життєдіяльності організмів і за яких спостерігаються ріст
й розмноження. Кількісно вона охоплює діапазон від нижнього песимуму
(екологічного мінімуму) до верхнього песимуму (екологічного максимуму);
2)
зона пригнічення (зони песимуму, стресові зони) - значення чинника, за яких
організми зберігають життєдіяльність, але не ростуть і не розмножуються; що
більше значення чинника відхиляється від оптимальних, то сильніше пригнічується
життєдіяльність особин;
3)
зона екологічної валентності (діапазон витривалості, межі витривалості) -
діапазон мінливості чинника, в межах якого можлива нормальна життєдіяльність.
Розрізняють верхню й нижню межі витривалості.
2. Екологічні групи організмів за екологічною валентністю
Стенобіонти |
Еврибіонти |
організми, які можуть
жити лише за дуже незначної зміни чинників середовища. Як правило,
стенобіонтами є високоспеціалізовані види, симбіонти, мешканці морських
глибин, печер, лісів високогір'я |
організми, які можуть
жити за значних змін екологічних чинників |
1. стенофаги - організми, які живляться небагатьма видами корму
(колібрі, осоїди, коала) 2. стенобати - організми, існування яких можливе тільки на певній
глибині за певного тиску води (клопи-водомірки, глибоководні кальмари,
риби-вудильники) 3. стенотерми - організми, пристосовані до відносно сталих температурних
умов довкілля і які не витримують їх коливань (форель річкова трапляється в
холодних гірських річках) 4. стеногали - організми, що витримують лише незначні зміни ступеня
солоності середовища (головоногі молюски, карась, видра річкова) |
1.
еврифаги -
організми, які живляться найрізноманітнішою рослинною і тваринною їжею (пацюк сірий, тарган рудий, свиня дика, бурий ведмідь, крук) 2.
еврибати - організми із широким діапазоном вертикального поширення, які
витримують значні коливання тиску води (губки, голкошкірі, кити) 3.
евритерми - організми, що пристосовані до значних коливань температури
середовища (сокіл-сапсан, вовк сірий, сосна звичайна) 4.
евригали - організми, здатні існувати в середовищі зі значними змінами ступеня
солоності (очерет звичайний, прохідні риби) |
3. Дії екологічних чинників на організм
Чинники середовища впливають на організм не окремо, а в комплексі. Взаємодію чинників відображено в законах сукупної дії та взаємокомпенсації екологічних чинників.
-
Закон сукупної дії екологічних чинників (закон
ефективності чинників, закон О. Мітчерліха, 1909): у природі один екологічний чинник може впливати на інший,
тому успіх виду в довкіллі залежить від взаємодії чинників.
-
Закон взаємокомпенсації екологічних чинників (закон Е.
Рюбеля, 1930): відсутність або нестача деяких екологічних чинників можуть бути
компенсовані іншими близькими чинниками.
-
Закон обмежувального чинника (закон мінімуму, закон Ю.
Лібіха, 1840): найбільшу лімітуючу дію на організм, популяцію або угруповання
справляють ті життєво важливі чинники зовнішнього середовища, кількість
(концентрація) яких близька до мінімального критичного рівня.
-
Закон оптимуму: кожен
чинник позитивно впливає на життєдіяльність організмів лише в певних межах.
-
Закон толерантності (закон Шелфорда, 1913): лімітуючим
чинником процвітання будь-якого організму (виду) в даному місцеіснуванні може
бути як мінімум, так і максимум екологічного чинника, діапазон між якими
визначає витривалість (толерантність) організму до даного чинника.
1)Черепаха червоновуха звичайна (Tra chemys scripta) - поширений мешканець тераріумів та потенційно інвазивний вид на Україні. За допомогою таблиці дайте характеристику дії температури як екологічного чинника на організм. Чи може температура як екологічний чинник вплинути на розселення цього виду на території України?
Ознака |
Характеристика |
Систематичне
положення |
|
Спосіб
життя |
|
Значення
температури для організму |
|
Температурний
оптимум |
|
Температурні
межі витривалості |
|
Джерело
тепла (ендо- чи екзотермія) |
|
Екологічна
група |
|
Адаптації
до впливу температури |
АУТОЕКОЛОГІЯ (факторіальна екологія, екологія особин) - розділ екології, що вивчає видові
особливості реакцій організмів на чинники середовища. Термін запропонував
швейцарський ботанік К. Шретер в 1896
р.
Основні завдання аутекології:
1. вивчення екологічних зв'язків організму із
середовищем,
2. вивчення типів середовища життя,
3. різноманіття екологічних чинників і закономірностей
їхнього впливу,
4. різноманітності адаптацій та механізмів їх
формування,
5. класифікації екологічних груп організмів, життєвих
форм.
Ресурси навколишнього середовища - це ті чинники, що їх організми використовують, споживають, тим самим зменшуючи їхню кількість. Це вода, їжа, кисень або вуглекислий газ повітря, схованки, місця для розмноження.
Умови існування
- це чинники, до яких організми змушені
пристосовуватися, але вплинути на них зазвичай не можуть.
Класифікація екологічних чинників:
1. за походженням- космічні, геологічні,
техногенні;
2. за середовищем виникнення - атмосферні,
гідрологічні, едафічні;
3. за характером впливу - фізичні,
хімічні, біологічні;
4. за об'єктом впливу - індивідуальні,
групові, видові, соціальні;
5. за ступенем впливу - летальні, екстремальні, обмежувальні та ін. Залежно
від мінливості екологічні чинники поділяють на:
- періодичні
(наприклад, добові зміни температури);
- неперіодичні
(наприклад, виверження вулканів);
- стабільні
(наприклад, земне тяжіння).
Найпоширенішою й найзагальнішою є
класифікація екологічних чинників за природою впливу, згідно з якою
виокремлюють: абіотичні (вплив
чинників неживої природи), біотичні
(вплив чинників живої природи) та антропічні
(прямий та опосередкований вплив діяльності людини).
ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ |
||
Абіотичні |
Біотичні |
Антропічні |
Кліматичні (вплив світла, температури, вологості) Атмосферні (вплив повітря) Едафічні (вплив ґрунту) Гідрологічні (впливи води) Топографічні, або орографічні (вплив рельєфу) |
• Симбіотичні, нейтральні та антагоністичні • Вірусогенні, мікробіогенні, фітогенні, мікогенні й
зоогенні • Внутрішньовидові й міжвидові |
Техногенні (вплив галузей промисловості) Антропогенні (опосередкований вплив людини) |
Отже,
різноманітність екологічних чинників пов'язана з різноманітністю умов довкілля,
що впливають на існування живого та визначають біологічне різноманіття.
Відповісти на питання:
1Що таке аутекологічні дослідження?
2Яке значення екологічних чинників?
3 Наведіть приклади абіотичних, біотичних та антропічних чинників
Захист України(дівчата)
ЕКОЛОГІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ - це закономірні взаємовідносини, що виникають між об'єктами неживої природи й організмами та надорганізмовими біосистемами. Вони можуть бути дуже різними: структурними й функціональними, випадковими й необхідними, прямими й опосередкованими. Їх класифікують за різними критеріями. За походженням розрізняють внутрішні й зовнішні зв'язки. Внутрішні зв'язки - це зв'язки між елементами біосистеми, сукупність яких утворює її структуру й сутність. Зовнішні зв'язки являють собою відносини між даним явищем і навколишніми об'єктами або процесами. Екологічні зв'язки існують на всіх рівнях організації життя: організмові, популяційні, видові, біоценотичні (трофічні, топічні, фабричні, форичні), екосистемні (біогеоценотичні), біосферні. Оскільки біологічні системи є відкритими й обмінюються із середовищем речовинами, енергією та інформацією, тому можна виокремлювати речовинні, енергетичні та інформаційні зв'язки.
Екологічні зв'язки визначають екологічну сутність і явища будь-якої біосистеми, оскільки вони відкриті для середовища. Поняття екологічна сутність виражає головне в біосистемі, що зумовлене внутрішніми зв'язками між складовими структурними компонентами. Так, у біогеоценозах головними зв'язками є взаємозв'язки між біотопом і біоценозом або трофічні відносини між популяціями. Категорія екологічні явища відображає зовнішні властивості, процеси, зв'язки біосистеми з навколишнім середовищем, що доступні для дослідження за допомогою екологічних методів. До екологічних явищ належать екологічний стан біосистеми та екологічні процеси, що в ній відбуваються, а також екологічні механізми саморегуляції, самооновлення та самовідтворення.
Аутекологічні закони відображають закономірності дії екологічних чинників на структуру, функції і розвиток організмів. До найвідоміших законів цієї групи окрім закону обмежувального чинника відносять ще закон єдності середовища та організмів, закон оптимуму та закон взаємокомпенсації екологічних чинників.
Демекологічні закони - це закономірності екологічних явищ на рівні популяцій та видів. Закон обмеженого росту, закон Гаузе, правило Бергмана, правило Алена є прикладами законів популяційної екології, що вивчає динаміку розвитку популяцій, їхні механізми саморегуляції, формування адаптацій та ін.
Синекологічні закони, або закономірності функціонування біоценозів й угруповань. Це закон обмеженості (вичерпності) природних ресурсів, правило екологічного дублювання, правило «метаболізм і розміри особин» (правило Ю. Одума) та ін.
Екосистемологічні закони є закономірностями взаємозв'язків екосистем з довкіллям та між собою в складі біосфери. До цієї групи відносять правило екологічної піраміди, закон односпрямованості потоку енергії, закон внутрішньої динамічної рівноваги.
Біосферологічні закони мають найвищий статус серед екологічних закономірностей. Більшість із них сформулював В. І. Вернадський. Це закон біогенної міграції хімічних елементів, закон єдності живої речовини, закон ноосфери.
Застосування екологічних законів у практичній діяльності людини має відбуватися на основі певних принципів:
- принцип оновлення ресурсів - людина має використовувати такі ресурси й у такій кількості, щоб відбувалося їх поступове відновлення внаслідок природних процесів;
- принцип цілісності природи - вплив на якийсь елемент природи позначається на її інших складниках, оскільки всі елементи й процеси природи нерозривно пов'язані між собою;
- принцип рециклічності, або повторне багаторазове використання найважливіших речовин, оскільки в природі є й невідновні ресурси;
- принцип завбачливості - людина має передбачати наслідки впливу на природу, запобігати виникненню та розвитку негативних змін.
Наведіть приклади застосування екологічних законів у різних галузях діяльності людини в сучасному суспільстві. Обґрунтуйте твердження про необхідність знань екологічних закономірностей для розуміння природи й сучасних технологій.
Застосування екологічних законів у практичній діяльності людини
Група | Закон та його визначення | Галузь застосування |
Аутекологічні закони | ||
Демекологічні закони | ||
Екосистемологічні закони | ||
Біосферологічні закони |
Екологія (грец. ойкос - оселя, логос
- наука) - це
наука про взаємозв'язки живого між ним та з навколишнім середовищем.
Об'єкти досліджень екології - це живі організми та надорганізмові біосистеми (популяції, види, екосистеми, біосфера) у своїх взаємозв'язках із середовищем. На сьогодні основним об'єктом екологічних досліджень є екосистеми на різних рівнях організації.
Предметом
екології є різноманітність
взаємозв'язків між організмами, їхніми угрупованнями та середовищем існування,
а також закономірності функціонування надорганізмових біосистем.
Основні завдання екології у XXI ст.:
вивчення загального екологічного стану біосфери, причин його зміни під дією
різних чинників, прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери в просторі й
часі, розроблення шляхів гармонізації суспільства й природи.
Розділи
загальної екології:
1. аутекологія
(екологія
видів, факторіальна екологія) вивчає організм та умови його існування,
онтогенез, розмноження, інші життєві функції в певних умовах природного або
штучно створеного середовища;
2. демекологія (екологія
популяцій) досліджує властивості популяцій у конкретних умовах їх
існування, динаміки, адаптації до природного середовища, внутрішньо- і
міжвидові взаємовідносини;
3. синекологія (екологія
біоценозів, біогеоценологія) вивчає різноманітні угруповання рослин,
тварин, грибів, мікроорганізмів, трофічні зв'язки між ними, форми
співіснування;
4. екосистемологія (екологія
екосистем) - вивчає екосистеми всіх розмірів і ступенів складності, їх
розвиток, особливості, еволюцію та динаміку.
Прикладні галузі екології: агроекологія, гідроекологія, екологія
ґрунтів, екологія міських екосистем, ландшафтна екологія, біосферологія
(глобальна екологія), екологія енергетики, космічна екологія та ін.
2.
Методи екології
Загальнонаукові методи: описовий, історичний, статистичний, порівняльний, спостереження.
Спеціальні методи: вимірювання (отримання
кількісних характеристик об'єктів і явищ), екологічний моніторинг (організоване
періодичне або безперервне спостереження за станом екологічних об'єктів), екологічну
індикацію (оцінювання стану середовища за допомогою живих об'єктів); метод
аерокосмічної реєстрації (для кількісного обліку організмів, оцінювання
біомаси та продуктивності рослин і тварин, метод екологічного моделювання –
дозволяє прогнозувати динаміку розвитку біосистем.
3.
Сучасна екологія - фундаментальна міжгалузева наука
Функції екології:
- освітня функція - дає людині знання
для того, щоб раціонально користуватися природними ресурсами, усвідомити роль
природного середовища для життя й здоров'я людини, сформувати уміння й навички
здорового способу життя;
- світоглядна функція - екологічні знання формують узагальнену
систему ідей та поглядів на світ, людину, її місце в світі;
- теоретична функція - екологія є теоретичним
фундаментом для прикладних галузей діяльності людини;
- практична функція - результати екологічних досліджень є
надзвичайно важливими і для заповідної справи, природокористування та охорони
природи; прогнозування розвитку біосфери, наслідків антропогенного впливу та
створення нових виробничих технологій, проектів і планів соціального й
економічного розвитку, для розв'язування глобальних проблем сучасності
Дайте відповіді на запитання:
1) Який з більше ніж 2 млн видів живих істот нашої
планети має найбільший вплив на природу? Чим це пояснити?
2) Як співіснувала з природою первісна людина? Чи
могла її діяльність викликати значні зміни в навколишньому середовищі?
3)Наведіть шість прикладів негативних та позитивних явищ у взаємодії людини та природи
обсяги і характер домедичної допомоги пораненим цілком залежить від тактичної обстановки. За одних умов пораненому домедичну допомогу надає інший боєць відразу. За інших умов — під інтенсивним вогнем супротивника — поранений тривалий час може бути ізольованим і допомогти зможе собі лише сам.
Отже, результатом дослідження у 1996 році стали настанови щодо домедичної допомоги «Тактична допомога пораненим в умовах бойових дій» (англ. Tactical CombatCasualty Care, ТССС), які були спрямовані на своєчасний порятунок поранених, загибелі яких можна запобігти. Настанови щорічно переглядає комітет військових лікарів та парамедиків із залученням військових різних спеціальностей та різних родів військ. Зараз подібними стандартами користуються більшість армій НАТО. Так виникла сукупність настанов, які об’єднує поняття «тактична медицина».
Мета тактичної медицини передбачає:
- виконання бойового завдання;
- запобігання більшій кількості жертв (дбати про безпеку як власну, так й інших бійців);
- збереження життя пораненого.
Пріоритет кожного із завдань залежить від етапу надання пораненому домедичної допомоги. Під час бойових дій виділяють 3 етапи (зони) надання домедичної допомоги:
- під вогнем (червона зона) — (CUF, Care Under Fire);
- в тактичнах умовах — секторі укриття (жовта зона) — (TFC, Tactical Field Care);
- під час тактичної евакуації (зелена зона) — (TFC, Tactical Evacuation Care).
У червоній зоні й поранений боєць, і боєць, який може надати домедичну допомогу, перебувають під прямим вогнем противника. Є загроза їхньої загибелі. Ці обставини зумовлюють потребу першочергового виконання бойового завдання й насамперед подавити вогонь супротивника. Якщо є змога з мінімальним ризиком для власного життя надати домедичну допомогу пораненому, то, за вказівкою командира, у цій зоні можна усунути лише найзагрозливіші для життя стани — зупинити критичну кровотечу з кінцівок шляхом накладання джгута та швидко евакуювати в безпечну зону. Якщо швидка евакуація неможлива, варто забезпечити прохідність дихальних шляхів пораненого, перевернувши, за потреби, його в стабільне положення на боці або на животі. За цих умов використовують ресурси аптечки пораненого. Джгут у кожного бійця має бути в найбільш доступному і видному місці.
У жовтій зоні поранений вже не перебуває під безпосереднім вогнем супротивника. Тому пріоритетом у цій ситуації є надання домедичної допомоги першим бійцем, що прибув до пораненого. Останній проводить обстеження пораненого, насамперед усуває безпосередні загрозливі для життя стани (масивні кровотечі з кінцівок та вузлові кровотечі, забезпечує прохідність дихальних шляхів, усуває напружений і відкритий пневмоторакс), використовуючи знову ж аптечку пораненого. За цих умов на допомогу може прийти бойовий медик взводу або старший бойовий медик роти з додатковими засобами, розташованими в їх наплічниках. Пораненого в жовтій зоні готують до евакуації в медичний заклад, час якої може значно коливатися.
Допомогу в зеленій зоні надають постраждалому зазначені вище медичні працівники взводу або роти, які перевіряють, доповнюють або усувають недоліки того, що зроблено до них. За наявності транспортного засобу для евакуації, таку ж допомогу надає персонал цього засобу з використанням наявного табельного обладнання.
Відповісти на питання:
1. Які на полі бою виділяють категорії поранених на полі бою?
2. Які основні причини загибелі поранених?
3. Які смерті на полі бою називаються превентивними?
4. Яких заходів слід ужити, щоб попередити смертність поранених від бойових поранень?
5. У чому полягає зміст тактичної медицини?
Життєдіяльність живих організмів носить
ритмічний характер. Ритми, що існують у природі, можна поділити на зовнішні та
внутрішні.
Зовнішні ритми пов’язані з циклічними змінами в навколишньому середовищі. Обертання Землі навколо своєї осі та Сонця, Місяця навколо Землі спричинює морські припливи та відпливи, зміни температури, дня і ночі, вологості.
-
А внутрішні?
Внутрішні ритми обумовлені життєдіяльністю організмів. Сезонна періодичність найбільш виражена в північних, помірних широтах, де спостерігається добре виражена зміна сезонів, і майже не виражена у тропіках. Існування періодичних змін зумовлює виникнення адаптивних біологічних ритмів у живих істот.
Адаптивні біологічні ритми біологічних систем різного рівня організації.
Адаптація - пристосування будови і функцій організмів до мінливих умов навколишнього середовища.
Одним із важливих екологічних чинників є час. Часову залежність має
ритмічність поведінки. Здатність усіх організмів відчувати час називають біологічним
годинником.
- Ви маєте опрацювати текст (підручника).
Визначити:
- тип адаптації;
- причини, що зумовлюють цю адаптацію;
- навести приклади організмів, що
адаптувалися до даних чинників.
Біоритмічність є важливим механізмом регуляції функцій, що забезпечують здатність організму до підтримання гомеостазу та пристосування до змін довкілля
Дайте відповіді на питання:
Яке значення мають біологічні ритми для життя організмів?
Наскільки тривалий процес вироблення адаптацій організмів дородних ритмів?
1.Найбільш
небезпечними для життя людини є укуси комахами в таку ділянку тіла:
а)голову,
шию, язик б)ноги та руки в)тулуб г)спину
2.Смертельною
дозою бджолиної отрути для людини є така кількість укусів :
а)20 б)30 в)40 г)50
3.Алергічна
реакція на отруту комах виникає приблизно у такого відсотка людей:
а)1-2 б)3-5
в)6-8 г)9-15
4.При
важких алергічних реакціях на укуси комах спостерігається:
а)кропивниця, набряк обличчя, вушних раковин, язика, гортані
б)прискорення серцебиття
в)біль в животі, нудота, блювота, рідше короткочасна втрата свідомості
г)усі відповіді вірні
5.Найбільш
важкою алергічною реакцією на отруту комах є порушення діяльності:
а)серцево-судинної системи
б)нервової системи в)видільної
системи г)органів травлення
6.Той
, у кого хоч один раз виникла реакція на отруту бджіл повинен:
а)завжди
мати при собі виданий алергологом «картка-паспорт хворого алергічним
захворюванням»
б)шприц-упаковку в)набір антигістамінних препаратів г)усі відповіді вірні
7.При
укусі комахою необхідно (вкажіть неправильну відповідь) :
а)на
місце укусу прикласти холодний компрес
б)багато
пити і приймати антигістамінні препарати
в)прийняти 100г алкоголю
г) випити теплий чай
8.У
разі анафілактичного шоку необхідно :
а)вкрити
людину і обкласти теплими грілками
б)дати 1-2 пігулки димедролу, кордіамін
в)негайно
доставити потерпілого в лікарню
г)усі відповіді вірні
9.В
паспорті хворого алергічним захворюванням вказується:
а)прізвище, вік, домашня адреса, телефон
б)телефон
алергічного кабінету, де обстежується хворий і невідкладні заходи допомоги
в)телефон «швидкої допомоги» і домашня
адреса г)усі відповіді вірні
10.При
укусах змій категорично забороняється:
а)накладати джгут
б)припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами
в)розрізати місце укусу г)усі відповіді вірні
11.Відправляючись
у ліс, належить пам`ятати:
а)змія
кусає тільки захищаючись
б)широкі
штани заправити у черевики так, щоб утворився напуск
в)рухатися лісом потрібно повільно, розсуваючи траву перед собою
г)усі
відповіді вірні
12.Токсичність
отрути змій не залежить:
а)фізіологічного стану і віку змії б)кліматичних умов її
перебування
в)часу,
який минув з моменту пробудження від сплячки (ситості змій) г)період доби
1.Укуси отруйних змій.
2.Симптоми загального отруєння від укусу змій.
3.Домедична допомога.
БІОЛОГІЯ
1. Форми паразитизму
Критерії форм паразитизму |
Форма паразитизму
та її визначення |
Приклади організмів |
|
За ступенем адаптації до паразитичного способу життя |
Облігатні – організми, які обов'язково розвиваються тільки на якомусь одному хазяїні. |
паразитичні бактерії, віруси, паразитичні гриби та
інші. |
|
Факультативні – паразити, які лише інколи заражають якогось хазяїна (а хазяїв може бути декілька) |
деякі види ґрунтових нематод, амеба неглерія, яка живе у прісних водоймах |
||
За просторовими відносинами |
Ектопаразити -
види, що оселяються на поверхні тіла хазяїна або в його
порожнинах, пов'язаних із зовнішнім середовищем. |
п'явки, коропоїди, кліщі, блохи, воші. |
|
Ендопаразити – види, що населяють клітини, тканини, внутрішні органи та порожнини тіла
хазяїна. |
малярійний плазмодій, токсоплазма,трипаносома, печінковий сисун,
аскариди. |
||
За взаєминами у часі
|
Тимчасові вступають у контакт з хазяїном тільки під час живлення |
види-кровососи |
|
Стаціонарні характеризується тривалим або постійним перебуванням
паразита на хазяїні й наявністю багатьох взаємних пристосувань |
ціп'яки та інші.
|
||
|
Паразитоїди - організми, що викликають
загибель хазяїна, відкладають свої яйця в личинки комах або проникають в їхнє
тіло, після чого ці організми гинуть, не досягнувши зрілого стану. |
перетинчастокрилі, двокрилі, деякі гриби. |
|
|
Соціальний паразитизм.
|
леопарди і гепарди, гієни та леви, та
інші. |
|
Гніздовий паразитизм у птахів, специфічний спосіб
захисту потомства, при якому самка підкидає запліднені яйця в чужі гнізда, що
не насиджує кладку і не годує пташенят |
гусеподібні (32 види), зозулі (80),
волові птахи (6), вдови (3), медоуказчики (6), та один вид качок. |
||
|
Надпаразитизм
(гіперпаразитизм), що характеризується паразитуванням одного паразита в
іншому. |
Системи: акантамеби - віруси – вірофаги; пес - кліщ лісовий – піроплазма; |
·
Назвіть
середовища снування організмів
· Узагальнююче
слово для таких організмів: рафлезія,повитиця, віруси, хвороботворні бактерії.
·
Найвідомішими
грибами паразитами є ……
·
Серед
одноклітинних організмів паразитами є……
·
Серед
рослин паразитами є…..
·
Серед
комах паразитами є…..
·
Які
пристосування мають ці організми?
2. 2 .Роль паразитизму в
природі
Тема. Визначення ознак адаптованості різних організмів до середовища існування.
Мета: на прикладі представників тваринного та рослинного світу визначити риси адаптованості до середовища їхнього мешкання.
Обладнання і
матеріали: роздаткові картки, визначники, підручник.
Хід роботи
1.
Ознайомтеся
з особливостями будови представників рослинного та тваринного світу.
2.
Визначте
систематичне положення досліджуваних об'єктів
3.
Визначте
середовища існування досліджуваних об'єктів(самостійно обираєте) та риси їх адаптованості до них. Результати
досліджень занесіть у таблицю за зразком
№пп |
Об'єкт дослідження |
Середовище існування |
адаптації |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4.
Зробити
висновок.
Тема урока "Поширення паразитизмурізних організмів до середовища існування"
1. Паразитизм неклітинних форм життя
Паразитизм – це форма симбіотичних відносин, за якою паразит
використовує хазяїна як джерело живлення та свого життя.
Віруси є
збудниками небеспечних хвороб людини. Грипп, гострі респіраторні захворювання,
СНІД, сказ, поліомієліт, вірусний енцефаліт, менінгіт, віспа, краснуха, кір,
вірусні гепатити, герпес, деякі онкологічні захворювання.
Пріони
спричиняют хвороби тварин і людей.
Хвороби людей:
*
куру - загальне дрижання, адинамія, психічні зміни;
* Крейтцфельда-Якоба – ураження
нервових шляхів;
* летальне сімейне безсоння – втрата сну, прогресуюче
ослаблення автономних та ендокринних циклічних часових ритмів;
* аміотрофічний лейкоспогноз – атрофія м`язів, порушення дихання,
смерть;
*синдром Альперса – ураження ЦНС ще з
дитинства.
2. Паразитизм прокаріотів
Бактерія збудник |
Хвороба |
Туберкульозна
паличка |
Туберкульоз |
Дифтерійна паличка |
Дифтерія |
Холерний
вібріон |
Холера |
Мікобактерія |
Проказа |
Чумна
паличка |
Чума |
Висипний
тиф |
Ріккетсія
тифозна |
Бацила
сибірської виразки |
Сибірська
виразка |
Хламідія
папуг |
Орнітози |
Сальмонела
|
Черевний
тиф Сальмонельоз |
Кишкова
паличка |
Головна
біль, слабкість, розлад шлунку |
Гелікобактер |
Виразка
шлунку та
дванадцятипалої кишки |
Паличка
ботулізма |
Ботулізм |
3. Паразитизм еукаріотів
Рослини-паразити
Омела – рослина, яка оселяється на деревах за допомогою коренів-присосок та
випиває сік з дерев. Вона рослина полупаразит бо має здібність фотосинтезувати.
Гриби-паразити
Живуть на поверхні тіла хазяїна або в тілі його. Розмножуються за рахунок
спор.
Найпоширенішими хворобами сільськогосподарських рослин є борошниста роса, сажка, іржа, гнилі,
плямистості, парша. Продукти
харчування, виготовлені з таких рослин небезпечні для здоров`я людини!
Трутовик оселяється на деревах і руйнує
його деревину.
Гриб ризопус з`являється на хлібі і використовує
його як поживне середовище.
Аспергіл. Сферичні клітини гриба -
конідії можуть потрапити з повітрям у бронхи та легені людини, причиняючи
запалення та навіть смерть.
Гриб трихофітон уражує волосся,
нігті й шкіру.
Тварини-паразити
Дизентерійна амеба може живитися
еритроцитами крові людини, проникати у різні органи та спричиняти нариви.
Трипаносома паразитує в крові, лімфі
та спинномозковій рідині і виникає сонна хвороба.
Лейшманії, лямблії, споровики,
малярійний плазмодій – паразитичні найпростіші тварин і людини.
Паразитичні черви є небезпечними для людини паразитичними тваринами, що спричиняють
серйозні захворювання – гельмінтозі.
Плоскі черви
Сисуни Ціп`яки Стьожки Ехінококи
Круглі черви- Аскариди Гострики
Кільчасті черви -П`явки
Ракоподібні-Коропоїди
Павукоподібні - Кліщі
Комахи- Блохи Воші
Молюски- Личинки беззубок, перловиць
Необхідність глобального контролю в сучасних умовах за вірусними,
бактеріальними, грибковими інфекціями людини, тварин і рослин та ліквідація
найбільш небезпечних інфекцій!
Особиста гігієна це умова ефективної профілактики різних захворювань.
Відповісти на питання:
1. Хто такі паразити? 2. Що таке паразитизм?
3. Назвіть групи
тварин з найбільшою кількістю паразитичних видів.
4. Чому
паразитизм як антагоністичні відносини не зникає
в процесі еволюції?
Роль біології у ворішенні сучасних глобальних проблем людства
18.05-22.05
Підготувати проект або презентацію на тему "Клонування організмів", "Нанотехнології в біології" "Трансгенні організми: за чи проти"
12.05-15.05
Опрацювати тему "Генна інженерія людини: досягнення та ризики. Сучасна біотехнологія та її основні напрямки"
04.05-08.05
Опрацювати тему "Сучасні методи селекції тварин, рослин, мікроорганізмів. Значення для планування селекційної роботи вчення В.І.Вавілова про центри походження культурних рослин,закону гомологічних рядів спадкової мінливості"
https://www.youtube.com/watch?v=VzeMrmMXLQc
https://www.youtube.com/watch?v=jkBjnINgLvA&t=258s
https://www.youtube.com/watch?v=_UYbqUpzIcA
Дайте відвповіді на питання " так" чи " ні"
Прізвище
|
Відкриття
|
Медичне значення
|
Дороті Ходжкін
| ||
Франсуаза Барре-Сінуссі
| ||
Гейл Мартін
|
Опрацювати контрольну роботу за темою"Сталий розвиток та раціональне природокористування"
(з варіанта)
А) якість
довкілля;
|
Б)
забруднення довкілля;
|
В) охорона
довкілля.
|
А)
пластмасові вироби, скло, цегла;
В) нафтове
та фармакологічне;
|
Б)
теплове, радіаційне, електромагнітне;
Г)
зоогенне, фіто генне, мікробіогенне, генетичне.
|
А)
екологічне прогнозування;
|
Б)
екологічне нормування;
|
В)
екологічна експертиза.
|
А) Зелена
книга;
|
Б) Чорний
список видів;
|
В) Червона
книга.
|
Б) принцип
соціальної рівноправності;
Г) принцип
сталого споживання та виробництва;
|
В) принцип
коеволюції;
Д) принцип
екологізації.
|
1.
Деградація земель
|
А.
негативно впливають на здоров’я людини, виробництво продовольства, безпеку та
доступність ресурсів
|
2. Зміни
глобального клімату
|
Б. втрата
генетичного фонду
|
3.
Скорочення біорізноманіття
|
В. мають
вплив на вразливі людські спільноти, особливо на найбідніші
|
Г. зменшує
продуктивність сільського господарства
|
|
4. Загроза
продовольчій безпеці
|
Д. різке
зменшення рибних запасів
|
1. Хімічне
забруднення атмосфери
|
А.
бактеріальні добрива, поява нових мікроорганізмів, поширення алергенних видів
рослин
|
2. Фізичне
забруднення гідросфери
|
Б. пилуваті
або газуваті речовини, що можуть вступати в хімічні реакції
|
3. Біологічне
забруднення літосфери
|
В.
пестициди, мінеральні добрива
|
Г. тепло
та радіонукліди
|
1.
Рідкісні
|
А. види,
про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих або
рідкісних, але їх ще не віднесено до неї
|
2.
Неоцінені
|
Б. види,
які у найближчому майбутньому буде віднесено до категорії зникаючих, якщо
триватиме дія чинників, що негативно впливають на їхній стан
|
В. види,
які зникли в природі, але збереглися у створених умовах
|
|
3. Зниклі
|
Г. види,
популяції яких невеликі й на даний час не належать до категорії зникаючих або
вразливих, хоча їм загрожує небезпека
|
4. Вразливі
|
Д. види,
про які після неодноразових пошуків, немає будь-якої інформації про їх
наявність у природі або в спеціально створених умовах
|
А)
забруднення довкілля;
|
Б) якість
довкілля;
|
В) охорона
довкілля.
|
А)
пластмасові вироби, скло, цегла;
В) теплове,
радіаційне, електромагнітне;
|
Б) нафтове
та фармакологічне;
Г)
зоогенне, фіто генне, мікробіогенне, генетичне.
|
А)
екологічне експертиза;
|
Б)
екологічне нормування;
|
В)
екологічна прогнозування.
|
А) Червона
книга;
|
Б) Чорний
список видів;
|
В) Зелена книга.
|
Б) принцип
сталого споживання та виробництва;
Г) принцип
соціальної рівноправності;
|
В) принцип
екологізації;
Д) принцип
коеволюції.
|
А. різке
зменшення лісових ресурсів
|
|
1.
Стихійні лиха
|
Б. зменшує
продуктивність сільського господарства
|
2.
Скорочення об’єму чистої води
3. Загроза
продовольчій безпеці
|
В. мають
вплив на вразливі людські спільноти, особливо на найбідніші
|
4. Збільшення
темпів вимирання видів
|
Г.
небезпека для здоров’я людини
|
Д. втрата
генетичного фонду
|
1. Хімічне
забруднення літосфери
|
А. пилуваті
або газуваті речовини, що можуть вступати в хімічні реакції
|
2.
Біологічне забруднення гідросфери
|
Б. пил
цементних заводів, дим і сажа
|
В. пестициди,
мінеральні добрива
|
|
3.
Механічне забруднення атмосфери
|
Г. бактерії,
ентеровіруси, яйця гельмінтів, спори грибів
|
1.
Зникаючі
|
А. види,
які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є
малоймовірним, якщо триватиме дія чинників, що негативно впливають на їхній
стан
|
2.
Рідкісні
|
Б. види,
про які після неодноразових пошуків, немає будь-якої інформації про їх
наявність у природі або в спеціально створених умовах
|
3. Зниклі
в природі
|
В. види,
які неможна віднести до жодної із категорій в Червоній книзі
|
Г. види,
які збереглися у створених умовах
|
|
4.
Недостатньо відомі
|
Д. види,
популяції яких невеликі й на даний час не належать до категорії зникаючих або
вразливих, хоча їм загрожує небезпека
|
А)
забруднення довкілля;
|
Б) охорона
довкілля;
|
В) якість
довкілля.
|
А)
зоогенне, фіто генне, мікробіогенне, генетичне;
В) нафтове
та фармакологічне;
|
Б) теплове,
радіаційне, електромагнітне;
Г) пластмасові
вироби, скло, цегла.
|
А)
екологічне нормування;
|
Б)
екологічне прогнозування;
|
В)
екологічна експертиза.
|
А) Чорний
список видів;
|
Б) Червона
книга;
|
В) Зелена
книга.
|
Б) принцип
сталого споживання та виробництва;
Г) принцип
екологізації;
|
В) принцип
екоресурсної ємності;
Д) принцип
коеволюції.
|
А. втрата
генетичного фонду
|
|
1. Зміна
глобального клімату
2.
Забруднення довкілля
|
Б. негативно
впливають на здоров’я людини, виробництво продовольства, безпеку та
доступність ресурсів
|
3.
Деградація земель
|
В.
викликає забруднення усередині, так і зовні приміщень
|
4.
Скорочення біорізноманіття
|
Г.
небезпека для здоров’я людини
|
Д. зменшує
продуктивність сільського господарства
|
1.
Механічне забруднення літосфери
|
А.
засмічення, забруднення піском, глиною
|
2. Хімічне
забруднення атмосфери
|
Б. пилуваті
або газуваті речовини, що можуть вступати в хімічні реакції
|
3.
Механічне забруднення гідросфери
|
В. залишки
будівельних матеріалів, азбесту, битого скла, кераміки
|
Г. пил
цементних заводів, дим і сажа
|
А. види,
які збереглися у створених умовах
|
|
1. Зниклі
|
Б. види,
про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих або
рідкісних, але їх ще не віднесено до неї
|
2. Зниклі
в природі
|
В. види,
про які після неодноразових пошуків, немає будь-якої інформації про їх
наявність у природі або в спеціально створених умовах
|
3.
Вразливі
4.
Неоцінені
|
Г. види,
які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є
малоймовірним, якщо триватиме дія чинників, що негативно впливають на їхній
стан
|
Д. види,
які у найближчому майбутньому буде віднесено до категорії зникаючих, якщо
триватиме дія чинників, що негативно впливають на їхній стан
|
Опрацювати тему"Завдання та досягнення сучасної селекції. Внесок вітчизняних учених-селекціонерів"
https://www.youtube.com/watch?v=L8pLIjBy_ug
https://www.youtube.com/watch?v=jkBjnINgLvA
№
|
Назва
центру
|
Батьківщина
рослин (країни)
|
Приклади
|
Захист Вітчизни
Опрацюйте теми:
1. Зупинка кровотечі з ран шиї, тулуба, кінцівок
2.Зупинка кровотечі з ран верхньої та нижньої кінцівки
21.04-24.04
Опрацювати тему "Концепція сталого розвитку та її значення. Природокористування в контексті сталого розвитку. поняття про екологічне мислення. Необхідність міжнародної взаємодії у справі охорони довкілля"
(переглянути відеоурок)
https://www.youtube.com/watch?v=o0Fs0Gl8ARs
Назвіть основні завдвання сталого розвитку.
Назвіть та охарактеризуйте основні принципи сталого розвтку.
13.04- 17.04 (біологія)
Опрацювати тему "Червона книга та чорні списки видів тварин. Зелена книга Украіни"
(переглянути відеоуроки)
https://www.youtube.com/watch?v=2uj203h1gYM
https://www.youtube.com/watch?v=yPt5Uvzfrd0
https://www.youtube.com/watch?v=bsvxBEZprNs
Відповісти на питання:
1.Значення Червоної книги
2.Коли була заснована Червона книга?
3.Навіщо позначають кожний аркуш книги різним кольором?
4.Порівняйте Червону та Зелену книгу
5.Що таке чорні списки тварин?
6.Охарактеризуйте,які тварина та рослини Харківщини занесені до Червоної книги
Опрацюйте тему "Практична робота "Оцінка екологічного стану свого регіону"
(переглянути відеоінструкцію до практичної роботи)
https://www.youtube.com/watch?v=sQICz5tslqU
Виконати практичну роботу
Захист Вітчизни
Опрацюйте теми:
1. Зупинка кровотечі з ран шиї, тулуба, кінцівок
2.Зупинка кровотечі з ран верхньої та нижньої кінцівки
Немає коментарів:
Дописати коментар