Будь ласка надсилайте мені ваші домашні завдання
Вигляд
проекту: дослідницький, інформаційний.
Мета проекту:
- привернути увагу
громадськості до екологічної ситуації, стану навколишнього середовища;
- навчитися встановлювати
причини погіршення стану довкілля та прогнозувати його наслідки;
- виховувати відповідальне
ставлення до природи і свого здоров’я;
- мотивувати необхідність
поведінкової діяльності щодо покращення стану довкілля.
Завдання:
- зібрати
і обробити інформацію про антропогенний та техногенний вплив на екосистеми;
- ознайомитися із найпростішою методикою проведення
спостережень та дослідів у природі;
- формувати вміння
теоретично обгрунтовувати зібраний матеріал;
- навчитися виконувати
проектно-дослідницьку діяльність;
- набути навиків
самостійної роботи з великими об’єктами інформації;
· розробити форму представлення результатів проекту.
Етапи проекту
1.
Підготовка
· уточнення теми, мети та завдань проекту; вибір методів; обговорення завдання.
2. Планування
· аналіз проблеми; обговорення пошук інформації, загальна розробка плану виконання проекту; визначення джерел інформації.
Учні: виробляють план дій, встановлюють календарні
строки виконання проекту, розподіляють обов’язки кожного учня у проекті.
3. Пошук інформації
· збір і уточнення інформації; вивчення літератури.
Учні: збирають інформацію
в Інтернеті та інших друкованих виданнях, аналізують, систематизують по темах.
4. Виконання
Опис географічного розташування школи.
1.
З’ясування джерел забруднення на пришкільній території.
2.
Встановлення шкідливого впливу автотранспорту на екологічний стан
повітря на досліджуваній ділянці.
3.
Вивчення пилового забруднення.
4.
Дослідження зелених насаджень у мікрорайоні школи та вплив їх на
затримання кількості пилу.
5.
Виявлення біоіндикаторів чистого повітря.
Учні: працюють над поставленими завданнями,
проводять дослідження.
6.
Оформлення
· оформлення матеріалів проекту; робота з комп'ютером.
Учні: аналізують та проводять обробку отриманих даних, оформляють
матеріали, працюють з комп’ютером.
Учні: беруть участь у колективному обговоренні,
оцінюють зусилля, використані можливості, формулюють
загальні висновки до проекту, виробляють план дій щодо покращення екологічного
стану м. Золочева.
7. Презентація
·
презентація проекту;
Учні: презентують виконану роботу на уроці біології,
Вчитель: оцінює проект, згідно
критеріїв.
юдина і біосфера невіддільні. Біосфера забезпечує людину необхідними для життя речовинами та енергією. Людина, у свою чергу дбає про біосферу - виявляє турботу про її мешканців, охороняє середовище їх існування. Проте, здійснюючи різноманітну господарську діяльність, завдає біосфері значної шкоди. А оскільки атмосфера і гідросфера не мають державних кордонів, то живі організми потерпають від негативного впливу діяльності людини в усіх куточках планети. Тож нині питання охорони біосфери хвилює всіх людей на Землі.
Охорона біосфери — міжнародна справа
Учені світу працюють над тим, щоб поліпшити стан біосфери. Вони вивчають екосистеми в особливо забруднених місцевостях, виявляють вплив природних чинників і господарської діяльності людини на середовище життя організмів, визначають шляхи поліпшення умов існування живих істот. Міжнародне співробітництво з охорони біосфери виявляється у створенні таких організацій, як Грінпіс (перекладається як «Зелений світ»), Товариство охорони природи, Всесвітній фонд охорони природи та інші. Підписані та діють міжнародні угоди, що зобов'язують різні країни світу спільними зусиллями охороняти біосферу.
В усіх країнах створюють природоохоронні території, люди об'єднуються в групи, що опікуються долею мешканців біосфери, вивчають рідкісні і зникаючі види живих організмів, сприяють їхній охороні та збереженню.
Як наша держава дбає про охорону біосфери
В Україні охороною біосфери опікуються спеціальні організації та установи, видано укази про охорону повітря, води, ґрунту, створено Червону книгу - природоохоронний документ державного значення.
Для того щоб захистити живі організми від вимирання, перешкодити руйнуванню родючих земель, обмілінню річок від висихання, з метою дослідження та примноження видів рослин і тварин створено природоохороні території - заповідники, заказники, національні парки (пригадайте, що це таке).
У природних заповідниках вивчають рослини і тварин у звичних для них умовах існування. Заповідники ще називають «лабораторіями в природі», оскільки тут проводять численні дослідження. Вчені спостерігають за живими організмами, вивчають склад ґрунту та води у водоймах, стежать за змінами, що відбуваються з тілами живої та неживої природи. Ви вже знаєте, що на території заповідників заборонено будь-який вид господарської діяльності.
За роки незалежності України створено понад 10 заповідників. (Пригадайте, з якими з них ви вже ознайомилися, вивчаючи екосистеми.) Як приклад можна навести ще й інші, як-от: Поліський природний заповідник, що на Житомирщині, природний заповідник «Розточчя» на Львівщині, «Медобори» на Тернопільщині і Хмельниччині.
Для вивчення взаємозв'язків між людиною і біосферою створюють біосферні заповідники. Такими є Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський та інші. В межах біосферного заповідника виділяють кілька територій. На одній з них господарська діяльність повністю заборонена, на іншій дозволяють незначне використання природи, наприклад риболовлю, збирання грибів і ягід. Потім порівнюють їх із територією, на якій господарська діяльність ведеться повною мірою. Вивчивши зміни, що відбуваються на цих територіях, пропонують, як краще охороняти біосферу.
Мальовничими куточками природи є природні національні парки. їх створюють для збереження грибів, рослин і тварин разом із місцем їхнього перебування, а також для масового туризму та відпочинку людей. В Україні створено ще такі національні парки: Яворівський, «Синевир», «Святі гори».
У заказниках охороняють якусь певну ділянку екосистеми, наприклад лісовий схил чи ділянку зростання рідкісної або зникаючої рослини. Тут можна здійснювати господарську діяльність, що не загрожує природі. Заказники є в усіх областях України.
Біосфера та її межі.
|
Оболонка Землі |
Товщина |
Межі життя
|
Будова і значення
|
|
Атмосфера |
100 км |
До 10 км (спори бактерій до 20км) |
Тропосфера –
нижній шар атмосфери висотою 15км. Містить водяну пару, яка постійно
перемішується при неперервному нагріванні поверхні Землі. Стратосфера –
шар, що знаходиться над тропосферою до висоти 40км. У верхній частині вільний
кисень під дією ультрафіолетових променів перетворюється на озон, який
утворює екран, що поглинає і відбиває назад у космічний простір космічне
випромінення і короткохвильові ультрафіолетові промені Сонця, які є згубними
для усього живого. Іоносфера –
шар, що знаходиться над стратосферою, складається з розріджених газів. |
|
Літосфера |
30-70 км |
6 – 8 м (до 100м) |
Тверда оболонка Землі. Верхня частина літосфери
складається з осадових порід, під якими лежать гранітний і базальтовий шари.
На поверхні літосфери знаходиться грунт, утворений рештками живих організмів. |
|
Гідросфера |
70% поверхні Землі |
До 11 км (Марианська западина) |
Водна оболонка Землі, знаходиться між атмосферою і
земною корою. Світовий океан має середню глибину 3,8км,
максимальну – до 11, 034км. У воді розчинені сполуки до 100 хімічних
елементів, серед яких О2 і СО2. |
Біологічний диктант (самостійна робота учнів):
1.
Наука про
взаємозв’язки організмів з навколишнім середовищем –
2.
Фактори
навколишнього середовища, що впливають на організм –
3.
Фактори неживої
природи –
4.
Фактори живої
природи –
5.
Фактори людської
діяльності –
6.
Сукупність
організмів різних видів, які взаємодіють між собою та навколишнім середовищем –
7.
Види організмів,
пов’язаних між собою харчовими відносинами у певній послідовності –
8.
Трофічна сітка
забезпечує –
9.
Глобальна
екологічна система, межі якої зумовлені життєдіяльність організмів –
10. Межі біосфери формують -
Причини змін
екосистеми
Екосистема може нормально функціонувати за відносно
стабільних умов зовнішнього середовища. Екосистеми здатні підтримувати
гомеостаз, проте в них може відбуватися зміни.
Сукцесія – послідовні зміни угруповань організмів, які з часом
призводять до перетворення екосистем.
Сукцесії
Первинні – |
Вторинні – відновлення
рослинності після певного порушення |
||||
2. Вплив
діяльності людини на стан біосфери (Розповідь вчителя з розв’язуванням
ситуаційних задач)
Внаслідок антропогенного впливу виникають такі екологічні
проблеми:
- урбанізація;
- зміна клімату та стану атмосфери;
- нераціональне використання енергетичних ресурсів;
- забруднення вод Світового океану;
- ерозія та забруднення ґрунтів;
- знищення лісів;
- знищення біологічного різноманіття.
Спробуємо розібратися до яких наслідків можуть призвести
дані проблеми, розв’язавши ситуаційні задачі.
Задача . Визначте, скільки грамів кобальту розпадеться за 216
діб, якщо його період розпаду 72 доби. А загальна кількість його складає 10
грам.
Задача . За добу кожна людина вживає близько 4 л води. Який обєм
води потрібен на добу місту з населенням 80 тис. чоловік?
Головні
проблеми забруднення атмосфери( ДАТИ ХАРАКТЕРИСТИКУ ):
-
Парниковий ефект;
-
Озонові дири;
- Кислі дощі;
- Смог.
-
Шляхи потрапляння
радіонуклідів до організму людини і їх виведення;
-
Наслідки
Чорнобильської катастрофи.
Дом. завдання:
Заповнити таблицю «Заходи по усуненню забруднення»
|
Середовище |
Забрудники |
Заходи по
усуненню забруднення |
|
Повітря |
Пил, зола, сажа, оксиди азоту, озон, свинець, ртуть,
ванадій, оксиди вуглецю, сірководень, аміак |
|
|
Вода |
|
|
|
Грунт |
|
Тема урока "Біотичні, абіотичні та
антропогенні чинники середовища"
Варіант 1
Скласти ланцюги живлення з таких організмів:
водорості,сонечко, яструб, щука, дощовий черв’як, попелиці, карась, дафнії,
миша, лисиці, комахоїдні птахи, їжак, людина,
коров'ячий послід, рослинний перегній,
личинки мух, хижаки, рослини, зернівка пшениці, кріт.
Варіант 2
Написати
можливі ланцюги живлення в біогеоценозі прісної водойми, якщо відомо, що в
ньому існують такі організми:
·
Продуценти – всі рослини;
·
Консументи I
порядку – дафнія, циклоп, комар, котушка, ставковик, бокоплав, пуголовок,
водяний ослик;
·
Консументи II
порядку – мальки риб, карась, п¢явка
слимакова, гідра, жаба, планарія, качка, жук-плавунець;
·
Консументи Ш порядку – хребтоплав, тритон, п¢явки, щука,
окунь, вуж, хижі птахи.
Екологічні
чинники
— це будь-які умови середовища, які здатні прямо чи опосередковано впливати на
живі організми та на характер їх взаємовідносин. Виділяють три основні групи
чинників за характером походження:
1.Абіотичні —
вплив неживої природи на організми та їхні угруповання. Абіотичні чинники
поділяються на:
- кліматичні
(температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність,
вогонь, опади);
- географічні (рельєф, нахил схилу, експозиція);
- геологічні.
2.Біотичні —
взаємний вплив одних живих організмів на інші.
3.Антропогенні
— вплив на живу природу життєдіяльності людини.
Запишіть по декілька прикладів кожної групи факторів у таблицю:
|
Екологічні
чинники |
||
|
Біотичні |
Абіотичні |
Антропогенні |
|
|
|
|
за характером дії
екологічні чинники поділяють на:
1. Стабільні чинники — ті, дія яких не змінюється
протягом тривалого часу.
2. Змінні чинники — ті, дія яких не є постійною
складовою загального впливу середовища.
Завдання учням:
І варіант - виписати ті чинники, які є змінними, ІІ
варіант – ті, які є сталими.
Перелік
чинників: дія магнітного поля, міграції, сплячка, земне тяжіння, добова
активність, коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, склад атмосфери,
вплив хижаків.
Вправа
«Наведи порядок»
З
переліку тверджень обрати окремо ті, які можна віднести до абіотичних факторів,
ті, які можна віднести до біотичних факторів та які можна віднести до
антропічних факторів. Записати номери у відповідні колонки
|
Абіотичні
фактори |
Біотичні
фактори |
Антропічні
фактори |
|
|
|
|
1.
газовий склад повітря
2. явище,
коли одні рослини використовують інших як субстрат для живлення
3. зорювання
земель
4. участь
одного виду в поширенні іншого
5.
вологоємність середовища
6.
поїдання тваринами рослин
7.
довжина світлового дня
8.
запилення квітів комахами
9.
осушування боліт
10.
будівництво гідротехнічних споруд
11.
конкуренція за життєві ресурси
12.
сольовий склад води
13.
виверження вулкану
14.
непомірне випасання худоби
15.
висота над рівнем моря
16.
використання інших рослин як опори для власного
організму
17.
кислотність ґрунту
18.
епізоотії – вибухоподібне поширення інфекційної
хвороби тварин
19.
вирощування монокультур
20.
будівництво доріг
21.
використання одним видом продуктів життєдіяльності
інших видів для влаштування (фабрикацій) свого помешкання
22.
експозиція схилів
23.
рельєф
24.
продукти переробки нафти і газу
25.
вирубання лісів
26.
урбанізація
27.
створення одним видом сфери існування для іншого
28.
зелений дизайн
29.
сонячна радіація
30.
індустріалізація промислових центрів
Домашнє завдання: -опрацювати параграф,
-Виписати основні екологічні закони
Закон мінімуму, закон толерантності, закон оптімум.
-На
писати міні-твір на тему «Майбутнє природи в моїх руках»
.
Вправа
«Доповніть речення»
1. Екологія
наука про...
2. Екосистема- це...
3. Екосистема
складається з двох компонентів: ...
4. Усі
екосистеми поділяються на дві групи...
5. Видове
різноманіття екосистем визначається ...
6. Видове
різноманіття залежить від ...
7. Просторова
структура визначається...
8. Прикладами
типових наземних екосистем є ...
9. Прикладами
штучних екосистем є ...
10. Особливе
значення для всієї нашої планети, як основне джерело кисню мають ... екосистеми.
11. Один
з найтиповіших видів екосистем в Україні є ...
Ланцюги живлення
Правило екологічної піраміди
- піраміда
чисел - показує чисельність окремих організмів на кожному рівні, причому
загальне число особин, що беруть участь у ланцюгах живлення, з кожною ланкою
зменшується;
-піраміда біомаси - кількісне співвідношення
органічної речовини; при цьому сумарна маса рослин виявляється більшою, ніж
біомаса всіх травоїдних організмів, маса яких, у свою чергу, перевищує масу
всіх хижаків;
піраміда енергії (продукції) - кількість енергії в харчах кожного рівня, причому на кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси, що утворюється за одиницю часу, більша, ніж на наступному.
У біосфері відбувається постійний
кругообіг елементів, які переходять від організму до організму, у неживу
природу і знову до організму. Елементи, які вивільняються мікроорганізмами під
час гниття, надходять у ґрунт і атмосферу, знову включаються в кругообіг
речовин біосфери, поглинаючись живими організмами. Весь цей процес і буде
біогенною міграцією атомів. Для біогенної міграції характерним є накопичення
хімічних елементів у живих організмах, а також їх вивільнення в результаті
розкладу мертвих організмів. Біогенна міграція викликається трьома процесами:
• обміном
речовин в організмах;
• ростом;
•
розмноженням.
З
екологічної точки зору, найважливішими є кругообіги речовин, які є основними
компонентами живої речовини:
•
кругообіг Оксигену;
•
кругообіг Карбону;
•
кругообіг Нітрогену;
•
кругообіг Сульфуру;
•
кругообіг Фосфору;
•
кругообіг води.
На початку ланцюгів живлення, як правило, перебувають продуценти, тобто автотрофні організми. Так, рослиноїдні тварини займають трофічний рівень, наступний за продуцентами. Тому їх називають консументами І порядку.
Далі йде
рівень хижаків, які живляться рослиноїдними видами (консументи II порядку)
тощо. Якщо консументи споживають різні види їжі, то в різних ланцюгах живлення
вони можуть займати різні трофічні рівні.
-консументи 1-го порядку живляться продуцентами;-(травоядні тварини)
-консументи 2-го та 3-го порядків живляться
іншими консументами; (хижаки)
-редуценти споживають частину
поживних речовин, розкладають мертві тіла продуцентів і консументів до простих
хімічних сполук: води, СО2, мінеральних солей, замикаючи колообіг.
Дом.завдання
скласти сітку живлення
1.Трава,заєць, сапротрофні гриби,ягідний
чагарник,вовк,жук-гнойовик,рослиноїдні комахи,павук,горобець,яструб.
2.Рись,вовк,заяць,лисиця,жаба,синиця,павук, вуж,
їжак,метелик,мухи,вільноживучі кліщі, трава.
3. Дощовий черв, миша, яструб,
шуліка, синиця, поле пшениці, хлібні п’явиці
ЕКОСИСТЕМА - це сукупність популяцій різних видів і неживих
компонентів середовища, пов'язаних між собою колообігом речовин та енергії.
Прикладами екосистем є широколистий чи сосновий ліс, природне
озеро чи штучний ставок, болото.
Їхні межі не завжди є чіткими і розміри бувають різними, але
загальна структура та внутрішні зв'язки завжди подібні.
У цих екосистемах виділяють дві складових частини - неживий компонент і живий компонент.
Основною умовою їхнього існування є колообіг речовин та
енергії, які пов'язують між собою неживі компоненти середовища та живі
організми.
Наведіть приклади екосистем.
Складові екосистеми:
-
Абіотична
частина - Навести приклади
-
Біотична
частина
Робота з підручником (Завд.: скласти схему «Структура екосистеми», дати характеристику
Структура екосистеми
Просторова
Видова Екологічна
трофічний ланцюг-це...
(скласти ланцюх живлення поля, лісу, річки)
Різноманітність екосистем
(складання таблиці)
Види
екосисистем за масштабом
?
?
(мікроекосистеми)
(макрроекосистеми)
Екосистеми за
походження
Природні Штучні
? ? ?
Дослідження екосистем:
-
Спостереження
-
Екологічний
моніторинг
-
Екологічне
моделювання
Екологічна індикація
Дом.завдання
1. 1
Які організми називають
-
продуцентами;
-
консументами;
2.Підготувати повідомлення про
ланцюг живлення, екологічну піраміду.
1.
Опрацювати презентацію «Неклітинні форми життя: віруси»
за посиланням https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-biologi-9-klas-neklitinni-formi-zhittya---virusi-167611.html
2.
Переглянути відео «Клітина проти вірусу:
битва за здоров’я» за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=FgCw9pBmMM4
3.
Переглянути відеоуроки за посиланнями:
«Віруси»: https://www.youtube.com/watch?v=sgHeU9XUMV4
«Віроїди та пріони»: https://www.youtube.com/watch?v=aPppVt0mXyY
4.
Опрацювати опорний конспект:
Історія
виникнення вірусів
Кожен з
нас переніс за життя щонайменше одне вірусне захворювання, зокрема грип. Але
ніхто не бачив його збудників, адже розмір вірусних частинок – віріонів – дуже
малий від 15 до 300 нанометрів і відносяться вони до молекулярного рівня
організації живої матерії або неклітинної форми життя.
·
Віруси (від. лат. virus – отрута) – це
неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними паразитами.
Віруси вражають усі клітинні організми; належать до царства Віра.
·
Вірусологія – наука,
яка вивчає віруси.
неклітинна будова;
простий хімічний склад;
різноманітність геному;
проста будова;
відсутність синтезу білків;
відносна специфічність;
особливий життєвий цикл;
здатність до самозбирання.
· шляхи зараження людини ві русами:
- повітряно-крапельний (грип
-через органи травлення – з їжею і водою (гепатит А);
-через кров при недотриманні санітарних норм, при переливанні крові, хірургічних операцій (ВІЛ, гепатит В);
-при статевих контактах (ВІЛ, гепатит С
Не
завжди потрапляння вірусу призводить до розвитку хвороби. Це залежить від
чутливості хазяїна, стану його імунної системи, концентрацій вірусних частинок
та їх патогенності.
·
профілактика інфекційних захворювань:
Усі засоби профілактики можна поділити на три основні кзаходи, спрямовані на ліквідацію поширення збудника (ізоляція хворих організмів від здорових (карантин))
заходи, спрямовані на переривання механізму передачі збудника від інфікованих осіб до здорових (застосування респіраторів, засобів гігієни препараторів, що знищують кровоносних комах – переносників вірусів);
заходи, спрямовані на створення
специфічної несприятливості населення (імунізація) – здійснення профілактичного щеплення.
· роль вірусів у природі та житті люди
збудники хвороб рослин (карликовість помідорів , мозаїчність тютюну, картоплі, скручування листків персика);
·
Пріони (від англ. proteinaceous infectious
particles – білкові заразні частинки) – особливий клас інфекційних агентів,
які є низькомолекулярними білковими частинками без нуклеїнової кислоти (повільні
інфекції); завжди закінчуються летально (губчаста енцефалопатія, фатальне сімейне безсоння, хвороба Куру).
·
Віроїди – неклітинні
форми життя, які являють собою низькомолекулярну одноланцюгову кільцеву РНК, що
не кодує білків; потрапляють в клітину рослини-хазяїна під час вегетативного
розмноження, за допомогою комах або механічним шляхом у разі пошкодження тканин
(веретеноподібність бульб картоплі,
хвороба жовтих плям рису, карликовість хризантем).
Практичні
завдання:
1.Виконати тести
за посиланням:
Біорізноманіття – різноманіття організмів, видів та їхніх угруповань.
Біорізноманіття існує скрізь,
– як у воді, так і на суходолі. Воно включає
в себе всі організми: від мікроскопічних бактерій до рослин і тварин зі складною будовою.
Поняття ввів Едвард Вілсон в 1988р.
Наука, що
займається вивченням закономірностей та
еволюції біорізноманіття – диверсикологія.
Типи
різноманіття:
·
генетичне
(різноманітність генів усіх організмів);
·
видове
(вивчає систематика );
·
екосистемне
(різноманітність біотопів і біоценозів у різних ділянках Землі).
Основними чинниками, що загрожують різноманіттю, є:
·
скорочення
ареалів через діяльність людини;
·
надмірна
експлуатація біоресурсів (н-д, рибальство знищило до 80% рибної біомаси);
·
забруднене
середовище (черепахи і пластик);
·
вторгнення
чужорідних видів (азійський короп у водоймах Європи).
Значення
біорізноманіття:
·
стійкість
та розвиток біосфери;
·
забезпечення
колообігу речовин;
·
регуляція
клімату;
·
забезпечення
людини ресурсами: їжею, сировиною, ліками.
1.
Систематика.
Біологічна систематика – біологічна наука, що займається класифікацією
організмів.
Основні
систематичні категорії ввів шведський учений Карл Лінней (XVIII ст.). Він також запровадив бінарну номенклатуру. Її сутність полягає в подвійному найменуванні
латинською мовою. Перше слово позначає родову назву, друге – видову:
Для систематизації величезної кількості живих істот у біології використовуються систематичні категорії, або таксони. Вони складають свою ієрархію підпорядкування, де таксони більш низького рангу входять до складу таксонів більш високого рангу. В даний час використовуються наступні основні таксони:
Філогенія.
Філогенія –
наука, що вивчає історичний процес розвитку органічного світу (філогенез). Для дослідження
філогенезу сучасна біологія широко використовує новітні технології. Особливо
ефективними є методи з галузі молекулярної біології та генетики й
мікроскопічних досліджень. Також широко використовують математичне моделювання
й побудову філогенетичних дерев.
Філогенетичне дерево – схема, яка відображає еволюційні зв’язки між різними
таксонами, генами
або іншими об'єктами, що мають загального предка.
Запитання для самостійного опрацювання:
1. 1.Які
таксономічні одиниці є найбільшими, а які – найдрібнішими? Чому їх укрупнення
та, відповідно, подрібнення неможливе?
2. 2Як наявність горизонтального переносу генів ускладнює
побудову філогенетичного дерева?
3. 3.Чи можна отримати результати,
корисні для боротьби з вірусом грипу, аналізуючи його філогенетичне
дерево?
Ø Що ж є предметом вивчення науки генетики?( вивчає гени, спадковість і мінливість
організмів, передачу ознак від покоління до покоління, розмноження організмів,
вплив середовища й генотипу на організми).
Отже, генетика вивчає процеси зберігання,
передачі, реалізації та зміни спадкової інформації на всіх рівнях організації живого.
Пригадайте рівні організації живого.
На кожному з них є генетична проблематика і
генетичні науки:
-
молекулярний рівень- молекулярна генетика;
-
клітинний рівень- цитогенетика;
-
організмовий рівень- генетика розвитку,
генетика конкретних організмів;
-
надорганізмені системи- популяційні генетика, еволюційна
генетика, тощо.
Отже, генетика – це наука про закономірності
спадковості та мінливості організмів.( запишіть в конспект)
Назву « ген» запропонував англійський вчений У. Бетсон у
1906 році. Новий етап у розвитку генетики пов’язаний з ім’ям Томаса Моргана
та його учнів. Підсумком їх досліджень стало створення хромосомної теорії спадковості, яка вплинула
на подальший розвиток біології в цілому.
Короткий
історичний нарис розвитку генетики – повідомлення учня
Основні напрямки досліджень генетики:
•
генетика
індивідуального розвитку;
•
молекулярно-генетичні
механізми;
•
генетика
адаптаційних процесів;
•
генетика
соматичних клітин і клітинних популяцій;
•
розроблення нових методів генетики;
Генетика працює на
стику з багатьма науками, такими як: фізика, кібернетика, математика, хімія,
еволюційне вчення, біотехнологія, практична селекція, соціологія, медицина,
молекулярна біологія тощо.
Зазвичай в організмі генетична
інформація зберігається у вигляді хромосом, які,
у свою чергу, складаються з білків та носіїв генетичної інформації — молекул ДНК.
Основними поняттями генетики є
спадковість і мінливість.
Спадковість — здатність живих
організмів передавати від покоління до покоління спадкові ознаки, збереження й
відтворення у нащадків основних ознак зовнішньої та внутрішньої будови,
фізико-хімічних особливостей і життєвих функцій батьків.
Мінливість — здатність
живих організмів набувати нових ознак, відмінних від предків і їхніх станів у
процесі індивідуального розвитку.
Спадковість
є однією з основних властивостей живих організмів і забезпечується відтворенням матеріальних одиниць
спадковості — генів.
Ген — це
ділянка молекули нуклеїнової кислоти, яка визначає спадкові ознаки організмів.
У генах
закодована інформація, що необхідна для синтезу амінокислотної послідовності
білків. Білки відіграють найважливішу роль у формуванні фенотипу, або, іншими словами, білки визначають, яким буде
фізичний стан і загальний вигляд організму.
Генотип (від грец. генос — рід, походження і типос — відбиток) — комплекс усіх генів організму, що зумовлюють спадкові властивості. Взаємодія генотипу
та умов середовища утворюють фенотип організму.
Фенотип (від грец. фаіно — являю і типос — відбиток) — сукупність характеристик, властивих індивіду на
певній стадії розвитку. Будь-яка спостережувана
характеристика чи риса організму (його морфологія, розвиток, біохімічні та фізіологічні властивості чи
поведінка) і усі клінічно визначувані ознаки індивіда (зріст, вага
тіла, колір очей, тип волосся, група крові тощо) є фенотипними.
Фенотип
формується під дією генотипу, опосередкованого низкою факторів довкілля та можливими
взаємодіями між ними.
Алелі або алельні гени — різні
варіанти одного гену, що зустрічаються в межах однієї популяції організмів та визначають різні фенотипи цих організмів.
Алельні
гени займають однакове положення (локус)
у хромосомах однієї пари (гомологічних хромосомах) і визначають
різні стани певних ознак (наприклад, високий чи низький зріст, рудий або чорний
колір волосся, блакитний або зелений колір очей тощо).
Гомозигота — організм
(зигота), що має однакові алелі одного гена в гомологічних хромосомах (AA,
aa).
Гетерозигота — організм
(зигота), що має різні алелі одного гена в гомологічних хромосомах (Aa),
тобто має альтернативні ознаки.
Ознаки —
гени можуть бути домінантними та рецесивними.
Домінантна
ознака (ген) — переважаюча, та що пригнічує, виявляється завжди
як у гомозиготному, так і в гетерозиготному стані. Домінантна ознака
позначається великою літерою (A, B, С). Приклади
домінантних ознак: кучеряве волосся, темний колір очей або шкіри, високий зріст
тощо.
Рецесивна
ознака (ген) — та, що пригнічується, виявляється тільки
в гомозиготному стані. В гетерозиготному стані рецесивна ознака пригнічується
домінантною. Рецесивний ген позначається відповідною малою літерою (а, b,
с). Приклади рецесивних ознак: пряме волосся, світлий колір очей та
шкіри, низький зріст тощо.
Геном —
сукупність усієї спадкової генетичної інформації організму, тобто всіх генів, не
кодуючих послідовностей ДНК, та позахромосомного генетичного матеріалу. В
геномі кожен ген представлений одним геном з алелі.
Термін «геном» був
запропонований Гансом Вінклером у 1920 р. для
опису сукупності генів у гаплоїдному наборі хромосом організмів одного біологічного виду.
3. Методи генетичних досліджень-
|
Методи генетичних досліджень |
||
|
Метод |
Суть |
Значення |
|
Гібридологічний |
Схрещування (гібридизація)
організмів, які відрізняються за певними станами однієї чи кількох спадкових
ознак |
Можливість дослідження характеру
успадкування станів ознак за допомогою системи схрещувань |
|
Генеалогічний |
Вивчення типу успадковування
(альтернативних ознак), частоти та інтенсивності ознак за допомогою
генеалогічних дерев |
Визначення ступеня ризику появи
спадкових порушень у нащадків |
|
Популяційно-статистичний
|
Вивчення частоти зустрічальності
алелей і хромосомних порушень у популяціях |
Визначення поширення мутацій, дії
генного потоку і природного добору в популяціях |
|
Цитогенетичний |
Вивчення хромосомних наборів живих
організмів |
Знання про будову, структуру
хромосом, хромосомні хвороби |
|
Біохімічний |
Вивчення змін у біологічних
параметрах організму, пов’язаних зі зміною генотипу |
Виявлення порушень у складі крові,
продуктах життєдіяльності тощо |
|
Близнюковий |
Вивчення генотипних і фенотипних
особливостей однояйцевих та різнояйцевих близнюків |
Виявлення відносного значення
спадковості у формуванні організму |
Вивчити термінологію на наступний урок
Збереження
та реалізація спадкової інформації
1 варіант
1. Вид поділу, під час якого відбувається
редукція хромосомного
набору: а) мітоз; б) мейоз; в)
брунькування; г) множинний.
2. Визначте, що відбувається
з молекулами ДНК під час інтерфази:
а) транскрипція; б) трансляція; в) елонгація; г) реплікація.
3. Зазначте сполуки, з яких
переважно складаються хромосоми:
а) білки і ліпіди; б) білки і ДНК; в) білки і РНК; г) ліпіди і РНК.
4. Назвіть процес, під час
якого хромосоми обмінюються своїми
ділянками: а) мітоз; б) трансляція; в) кросинговер; г) реплікація.
5. Визначте, яка
кількість хромосом і молекул ДНК буде в кожній
дочірній клітині після мітозу, якщо перед
поділом клітина мала 46
хромосом та 92 молекули ДНК:
а) 46 хромосом та 92 молекули ДНК;
б) 23 хромосоми і 46 молекул ДНК;
в) 46 хромосом та 46 молекул ДНК;
г) 23 хромосоми та 23 молекули ДНК.
6. В процесі
дозрівання молекули РНК видаляється:
а) термінатор; б) промотор; в) екзон;
г) інтрон.
7. Етап постембріонального розвитку ссавців від народження до
настання
статевої зрілості:
а) дитинство; б)
ювенільний; в) зрілість; г ) репродуктивний
8. Дайте визначення:
а) Геном -
б) Репарація -
9. Установіть відповідність між фазами мейозу
та процесами,які в них
відбуваються:
|
а) профаза І б) метафаза ІІ в) анафаза І г) телофаза ІІ |
1) кросинговер; 2) розходження хроматид; 3) розходження гомологічних хромосом; 4) прикріплення ниток веретена поділу до центромер; 5) формування ядерець. |
10. Фрагмент одного з ланцюгів молекули ДНК має таку
послідовність
нуклеотидів: АТГ - ГАА - ТАТ - ТЦГ - ЦАТ. Визначте
послідовність
нуклеотидів у другому ланцюгу іРНК. Написати його структуру і який
білок цьому відповідає по генетичному коду.
11. Порівняйте процеси транскрипції та трансляції.
Збереження
та реалізація спадкової інформації
2 варіант
1. Період існування клітини
між поділами називається:
а) мітоз;
б) інтерфаза; в) клітинний цикл; г) пресинтетичний період.
2. Подібні за будовою і розмірами хромосоми однієї пари називаються:
а) гетерохромосоми; б) аутосоми;
в) гомологічні; г) негомологічні.
3. Триплет нуклеотидів іРНК, якому відповідає певна амінокислота:
а) оперон;
б) кодон; в) антикодон; г) код.
4. Зазначте елементи будови хромосоми:
а) центромери; б) субодиниці; в) центріолі; г) кристи.
5. Визначте, яка кількість хромосом і молекул ДНК буде в кожній дочірній
клітині після мейозу, якщо перед поділом
клітина мала 46 хромосом та
92 молекули ДНК:
а) 46
хромосом та 92 молекули ДНК;
б) 23
хромосоми і 46 молекул ДНК;
в) 46
хромосом та 46 молекул ДНК;
г) 23
хромосоми та 23 молекули ДНК.
6. Ділянка гена, яка розпочинає синтез молекули РНК:
а) промотор; б) ініціатор; в) оператор; г) термінатор.
до
формування генеративних органів:
а) латентний; б) прегенеративний; в)
генеративний; г) постгенеративний.
8. Дайте визначення:
а) Ген- плікація -
9. Установіть відповідність між фазами мітозу та процесами,які в них
відбуваються:
|
а) профаза б) метафаза в) анафаза г) телофаза |
1) кон’югація гомологічних хромосом;
2) розходження хроматид; 3) розташування хромосом по центру
клітини; 4) формування ядерної оболонки; 5) зникнення ядерець. |
10. Фрагмент одного з ланцюгів ДНК має
послідовність нуклеотидів;
ТАЦ - АТГ - ГТТ - ЦГЦ - АТЦ. Визначте
послідовність нуклеотидів у
другому
ланцюгу іРНК. Написати його
структуру і який білок цьому
відповідає по генетичному коду.
11. Порівняйте процеси
мітозу і мейозу.
2. Які періоди онтогенезу ви знаєте?
3. Чим характерний ембріональний розвиток організмів та значення його перебігу для подальшого життя?
4. Яка роль плаценти під час розвитку плоду?
5. У чому полягають особливості гістогенезу та органогенезу?
6. Дати характеристику критичним періодам розвитку зародка.
7. Чим відрізняється розвиток рослин і тварин?
8. Чи має свої особливості розвиток людини?
Процес запліднення
яйцеклітини відбувається в матковій трубі. Із цього моменту починається
розвиток зародка. Запліднена яйцеклітина просувається до матки. Просуваючись,
вона активно ділиться. До моменту потрапляння в матку зародок складається з 32
клітин. Тут зародок укорінюється в слизову оболонку стінки матки, швидко
ділиться й росте. Під час розвитку зародка утворюються три зародкові оболонки —
амніон, хоріон, алантоїс.
. Плодовий період
утробного розвитку
До кінця другого місяця утробного розвитку, утворюється плацента або дитяче місце, за допомогою якого здійснюється зв'язок між зародком, що розвивається в тілі матері, і організмом матері.
З моменту утворення
плаценти (кінець другого місяця розвитку) починається наступний період
утробного розвитку — плодовий.
Материнська кров і
кров плода течуть по різних судинах і ніколи не змішуються.
1Газообмін (дихання)
між організмом матері й плода.
2Харчування — отримування поживних речовин із крові матері.
3Видільна функція
плода.
4Бар'єрна функція
(захист) — отримування антитіл від матері.
Після закінчення
строку вагітності плід дозріває, відбувається народження нового організму.
Розвиток людини
після народження й до смерті називають постембріональним (позаутробним)
розвитком. У ньому можна виокремити кілька періодів.
Варіант характеристики вікових груп.( дописати таблицю)
|
Назва
постембріонального етапу онтогенезу людини |
Вік |
Характерні ознаки |
|
Новонароджений |
Перші 1-10 днів після народження |
|
|
Грудний |
Від 10 днів до 12 місяців |
|
|
Раннє дитинство |
Від 1 до 3 років |
|
|
Перше дитинство |
Від 4 до 7 років |
|
|
Друге дитинство |
Від 8 до 12 років |
|
|
Підлітковий вік |
Від 13 до 16 років |
|
|
Юнацький вік |
Від 17 до 21 року |
|
|
Період зрілості |
Від 22 до 55-60 років |
|
|
Літній вік |
Від 56-61 до 74 років |
|
|
Старечий період |
75-90 років |
|
|
Довгожителі |
Понад 90 років |
|
Етапи енергетичного обміну
Енергетичний
обмін відбувається в процесі клітинного дихання
Клітинне дихання - сукупність ферментативних процесів, що відбуваються у кожній клітині, в
результаті яких молекули вуглеводів, жирних кислот і амінокислот розщеплюються
в кінцевому результаті до вуглекислого газу і води, а біологічно корисна енергія,
яка вивільнюється, запасається клітиною і потім використовується. Багато
ферментів, що каталізують ці реакції, знаходяться у стінках і кристах
мітохондрій.
Етапи клітинного дихання.
Перший етап - підготовчий. Відбувається
в органах травлення під дією ферментів травних соків. Молекули полісахаридів,
жирів, білків, нуклеїнових кислот розщеплюються на глюкозу, гліцерин і жирні
кислоти, амінокислоти, нуклеотиди. На цьому етапі виділяється невелика кількість
енергії, яка розсіюється у вигляді тепла і клітиною не запасається.
Другий етап - безкисневий (неповний,
гліколіз, анаеробне дихання). Відбувається на внутрішньоклітинних мембранах
гіалоплазми.
С6 Н12
О6 + 2Н3 РО4+2АДФ →2 С3 Н6
О3 + 2АТФ +2Н2 О + 200кДж
Завдяки
гліколізу організм може отримати енергію в умовах дефіциту кисню, а його
кінцеві продукти - піровиноградна і молочна кислоти - зазнають подальших
ферментативних перетворень.
Третій етап - кисневий (аеробне
дихання, повне розщеплення, окисне фосфорилювання). Відбувається в
мітохондріях.
Сумарне рівняння безкисневого і кисневого
етапів:
С6 Н12 О6 + 38Н3 РО4+38АДФ
+ 6О2 → 6СО2 + 44Н2 О + 38 АТФ
За
ефективністю перетворення енергії жива клітина перевершує усі відомі в техніці
перетворювачі енергії,
Основну роль у забезпеченні клітини енергією відіграє аеробне
дихання.
(Робота в парах над заповненням
таблиці «Етапи енергетичного обміну» )
Етапи енергетичного обміну
|
Особливості проходження етапу |
Підготовчий етап |
Безкисневий етап |
Кисневий етап |
|
Де відбувається |
У шлунково-кишковому
тракті |
У цитоплазмі клітин |
У мітохондріях |
|
Чи потрібні для
процесів ферменти |
Так (травлення) |
Так . |
Так |
|
Чи потрібні для
процесів спеціалізовавані органели |
Ні |
Процеси відбуваються в
цитоплазмі |
Процеси відбуваються в мітохондріях |
|
Чи беруть участь у
процесах мембрани |
Ні |
Ні |
Так, без мембран
процес не відбувається |
|
Чи синтезуються
молекули АТФ |
Ні, виділяється тільки
теплова енергія |
Так, дві молекули АТФ
на одну молекулу глюкози |
Так, 36 молекул АТФ |
|
Чи потрібен для
процесів кисень |
Ні |
Ні |
Так,без кисню не
відбувається |
Завдання 1: Порівняйте етапи енергетичного обміну
Завдання
2: Переважна більшість процесів життєдіяльності, які відбуваються у клітині,
потребують затрат енергії АТФ. Наведіть приклади таких процесів
життєдіяльності.
Завдання 3 :Як же класифікують організми за типом живлення в природі?
|
|
|
Особливості життєдіяльності |
Представники |
|
Автотрофи |
Фотоавтотрофи |
|
|
|
Хемоавтотрофи |
|
|
|
|
Гетеротрофи |
Фотогетеротрофи |
|
|
|
Хемогетеротрофи |
|
|
1. З яких двох процесів складається
обмін речовин у живій клітині?
а) енергетичний обмін б) фагоцитоз в) піноцитоз
г) пластичний обмін
2. Які з термінів є дуже близьким до поняття
"пластичний обмін"?
а) катаболізм б) асиміляція в) анаболізм г) дисиміляція
3. Які з термінів є дуже близьким до
поняття "енергетичний обмін"?
а) катаболізм б) асиміляція в) анаболізм г) дисиміляція
4. Як називаються живі організми,
здатні синтезувати органічні речовини з неорганічних?
а) паразити б) гетеротрофи в) автотрофи г) сапротрофи
5. Як називаються живі організми, що
використовують органічні речовини синтезовані іншими організмами?
а) фототрофи б) гетеротрофи в) автотрофи г) хемотрофи
6. Яка органела є "енергетичною
станцією " клітини?
а) рибосоми б) мітохондрії в) лізосоми г) апарат Гольджі
7. Як називаються організми, які для
синтезу органічних речовин використовують енергію, яка звільняється під час
хімічних реакцій?
а) фототрофи б) гетеротрофи в) хемотрофи
8. Як називається сукупність реакцій
розщеплення складних речовин в організмі, що супроводжується виділенням
енергії?
а) енергетичний обмін б) асиміляція в) анаболізм
г) пластичний обмін
9. Які етапи виділяють в процесі
енергетичного обміну?
а) підготовчий б) анаболізм в) анаеробне розщеплення
г) аеробний процес
10. Яка речовина є універсальним
джерелом енергії в клітині?
а) білки б) вуглеводи в) АТФ
11. Де відбувається початковий етап
енергетичного обміну речовин?
а) в цитоплазмі клітини б) в шлунково-кишковому тракті
в) в мітохондріях
12. Де відбувається безкисневий етап
енергетичного обміну речовин?
а) в цитоплазмі клітини б) в шлунково-кишковому тракті
в) в мітохондріях
Обмін речовин (метаболізм) —
сукупність хімічних перетворень, які відбуваються у клітині, забезпечують
їхній ріст, життєдіяльність і відтворення. Обмін речовин живої клітини складається
з двох протилежно спрямованих видів реакцій — катаболічних і анаболічних. Сукупність
реакцій розпаду органічних сполук називається катаболізмом, або енергетичним
обміном (переважає при активній фізичній роботі, старінні) Сукупність реакцій
синтезу органічних сполук називають анаболізмом, або пластичним обміном (відбувається
коли організм росте і активно розвивається - в молодому віці).
Унаслідок розщеплення (катаболізму) органічних сполук (білків, жирів, вуглеводів) виділяється теплова енергія, яка акумулюється в хімічних зв'язках молекул АТФ. Ця енергія використовується клітиною в анаболітичних процесах - синтезі власних, необхідних на даний момент часу білків, жирів і вуглеводів. Таким чином, енергетичний і пластичний обмін тісно зв'язані між собою по
Метаболізм
(на
рівні клітини)
Пластичний обмін Енергетичний обмін
(асиміляція, анаболізм) (дисиміляція,
катаболізм)
сукупність реакцій біосинтезу сукупність реакцій
розщеплення та
Завдання 1: Складіть схему «Основні типи метаболічних
шляхів у клітині»
Завдання 2: Заповніть таблицю «Відмінність асиміляції від дисиміляції».
|
Питання для порівняння |
Асиміляція (пластичний обмін) |
Дисиміляція (енергетичний обмін) |
|
1. Переважні типи біохімічних
реакцій |
|
|
|
2. Що відбувається з власними
органічними речовинами клітини ? |
|
|
|
3.Енергетичні перетворення |
|
|
|
4. Біологічне значення |
|
|
|
5. В якому віці переважають ? |
|
|
|
| ||
Характерні ознаки клітин прокаріот і еукаріот
|
Ознаки для порівняння |
Клітини прокаріот |
Клітини еукаріот |
||
|
рослин |
грибів |
тварин |
||
|
Форма клітини |
Стала |
Стала |
Стала |
Не стала |
|
Розміри клітин |
Малі <
30 мкм (0,1 – 10 мкм) |
Середні розміри клітин становлять 100 мкм |
||
|
Надмембранні комплекси: |
Є (муреїн) |
Є (целюлоза) |
Є (Хітин,глікоген) |
Є (глікокалікс) |
|
Клітинна мембрана |
Є |
Є |
Є |
Є |
|
Цитоплазма |
Є |
Є |
Є |
Є |
|
Ядро |
Не має |
Є |
Є |
Є |
|
Органели: ЕПС; комплекс Гольджі; лізосоми; мітохондрії |
Не має |
Є |
Є |
Є |
|
Рибосоми |
Є |
Є |
Є |
Є |
|
Пластиди |
Не має |
Є |
Не має |
Не має |
|
Органели руху |
Деякі мають |
Деякі мають |
Не має |
Деякі мають |
|
Поділ клітин: мітоз |
Не має |
Є |
Є |
Є |
Будова надмембранного комплексу
|
Царство органічного світу |
Надмембранний комплекс |
|
Рослини |
Клітинна
стінка, що складається з целюлози. Це каркас клітини |
|
Тварини |
Зовнішній
шар − глікокалікс − дуже тонкий і еластичний, складається з полісахаридів і
білків |
Поверхневий апарат, прокаріотів
Плазмалема є єдиною
мембраною прокаріотичних клітин. Для захисту клітини ззовні від плазмалеми в
більшості випадків розташована клітинна стінка. Також, досить часто, ззовні
клітина захищається ще й слизовою капсулою. Клітинна стінка прокаріотів утворює
складні сполуки амінокислот і моносахаридів — пептидоглікани. Підмембранного
комплексу в клітинах прокаріотів не було виявлено.
На поверхні
бактеріальних клітин часто трапляються бактеріальні джгутики й пілі (шипики,
ворсинки, вирости). Джгутики забезпечують рух бактерій, а пілі допомагають
клітинам прикріплюватися до інших клітин або яких-небудь об’єктів. Один із
типів пілі забезпечує обмін генетичним матеріалом між різними клітинами.
Загальні особливості поверхневого апарата
еукаріотів
Поверхневий апарат
еукаріотів є більш складним і має більші розміри. Це пов’язано з більшим
розміром еукаріотичних клітин, яким для здійснення ефективного обміну речовин
із навколишнім середовищем потрібна більша поверхня. Збільшення поверхні
клітини часто досягається завдяки утворенню на ній різноманітних виростів.
Джгутики й війки еукаріотів відрізняються від прокаріотичних і мають більш
складну будову. Взаємодія поверхневого апарата з цитоплазмою клітини
відбувається з допомогою підмембранного комплексу. Підмембранний комплекс є
похідним цитоскелета і представлений системою мікрониток і мікротрубочок, які
взаємодіють із білками плазмалеми і впливають на їхнє розташування і
функціонування.
Поверхневий апарат клітин рослин і грибів
Характерною особливістю
поверхневого апарата цих груп еукаріотичних організмів є наявність жорсткої
клітинної стінки. Розвитку цієї структури сприяє нерухомий або малорухомий
спосіб життя грибів і рослин. Основою клітинної стінки більшості грибів є
хітин. Проте, цілий ряд грибів (наприклад, звичайні дріжджі) має клітинну
стінку, утворену переважно іншими полісахаридами (глюканами й маннанами). Клітинна
стінка рослин побудована переважно з целюлози. До її складу також входять більш
складні полісахариди — пектини. Для надання клітинній оболонці більшої міцності
деревні рослини насичують шари целюлози оболонок своїх клітин особливою
речовиною — лігніном. Це дозволяє їм утворювати в умовах суходолу високі й
міцні стовбури, здатні витримувати великі навантаження. Саме здерев’янілі
клітинні стінки, просочені лігніном, обумовлюють господарські властивості
дерев, які широко використовуються в будівельних роботах і під час виготовлення
дерев’яних побутових предметів.
Клітинна стінка ізолює
клітини організму одна від одної. Тому для здійснення обміну речовин між ними
утворюються плазмодесми — спеціальні тяжі цитоплазми, які з’єднують сусідні
клітини. У тому випадку, коли відбувається значне здерев’яніння клітин у певній
тканині рослини, клітинні стінки стають товшими. При цьому плазмодесми
зникають, а клітини гинуть унаслідок припинення обміну речовин.
Поверхневий апарат клітин тварин
Більшість тварин —
рухливі організми, тому їх тканини мають бути пружними. Через це клітинна
стінка в них відсутня. Але у найпростіших поверхневий апарат може утворювати
жорстку опорну структуру (скелет, пелікулу) для забезпечення руху клітини.
Тварини мають складну
організацію, й ефективна взаємодія окремих клітин для них є життєво необхідною.
Тому надмембранний комплекс у клітин тварин розвинутий дуже сильно. Вуглеводи,
які входять до складу глюкопротеїдів і гліколіпідів, утворюють глікокалікс,
який має вигляд волокнисто-слизової маси. До складу глікокаліксу можуть входити
компоненти міжклітинної речовини або частини глікокаліксу сусідніх клітин.
Важливу роль поверхневі структури клітин тварин відіграють і в роботі імунної системи. Клітини імунної системи розпізнають чужі клітини саме за особливостями їх поверхневого апарата. Постраждалі клітини власного організму також набувають нехарактерних рис у будові поверхневих структур і також знищуються імунною системою.
1. Які функції виконує
поверхневий апарат клітин?
2. Які характерні
особливості має поверхневий апарат прокаріотичних клітин?
3. Які характерні
особливості має поверхневий апарат клітин рослин?
4. Які характерні
особливості має поверхневий апарат клітин грибів?
5. Які характерні
особливості має поверхневий апарат клітин тварин?
6. Як пов’язана будова
поверхневого апарата клітин із функціями, які він виконує?
25.05-29.05
Узагальнення.Основні загальні властивості живих систем.
Літні завдання.
«Повітря, яким ми дихаємо».
«Місто і побутові відходи».
«Виробництво та споживання енергії в місті».
«Промисловість міста. Екологічні проблеми, пошуки рішення ».
«Автомобіль в місті. Проблеми, пошуки рішення ».
«Зелені зони міста».
«Дачна ділянка як екосистема».
«Житло людини в місті».
«Екологічний стан шкільних приміщень».
«Мої потреби і екологія».
«Здоров'я городянина».
«Місто майбутнього - майбутнє міста»
«Світ відчуттів».
«Живі барометри, гігрометри, сейсмографи».
«Біомеханіка».
«Гармонія краси і доцільності».
«Біологічна зв'язок».
«Велич і трагедія вітчизняної генетики».
«Лисенко проти Вавилова - істина не посередині».
«Життя і діяльність Чарльза Дарвіна».
«Теорія природного відбору - прихильники і противники».
«Гіпотези походження життя на Землі».
«Гіпотези походження людини».
«Ритми життя».
«Різноманітність життя на планеті як унікальна цінність».
Опрацювати тему "Генетично модифіковані організми"
12.05-15.05
Опрацювати тему"Роль генетичної інженерії в сучасних біотехнологіях і медицині"
04.05-08.05
Опрацювати тему"Поняття про селекцію.Введення в культуру рослин.Методи селекції рослин, тварин. Одомашнення тварин."
https://www.youtube.com/watch?v=jkBjnINgLvA&t=258s
https://www.youtube.com/watch?v=mZ_hTOHGOso
https://www.youtube.com/watch?v=_UYbqUpzIcA
№
|
Назва центру
|
Батьківщина рослин (країни)
|
Приклади
|
Опрацювати тему"Огляд традиційних біотехнологій. Основи генетичної та клітинної інженерії
https://www.youtube.com/watch?v=bMXcdw6SAaA
https://www.youtube.com/watch?v=VwdH9C5RGtA
https://www.youtube.com/watch?v=WwFdQmS0VnE
27.04-30.04
Опрацювати тему "Біосфера як цілісна система.Захист і збереження біосфери,основні заходи щодо охорони навколишнього середовища"
https://www.youtube.com/watch?v=sPQ0Eh5A3C8
https://www.youtube.com/watch?v=txoEb4jLnTE
https://www.youtube.com/watch?v=z7P1NW9XFZc
https://www.youtube.com/watch?v=OKbIB90vMbs
Опрацювати тему"Біотичні, абіотичні, та антропічні (антропогенні , техногенні) фактори"
(переглянути відеоурок)
https://www.youtube.com/watch?v=iCjUOBNA8d8
https://www.youtube.com/watch?v=S1tFKj2k3lQ
Екологічні
чинники
|
||
Біотичні
|
Абіотичні
|
Антропогенні
|
13.04- 17.04
Опрацювати тему "Екосистема. Різноманітність екосистем"
(переглянути відеоуроки)
https://www.youtube.com/watch?
v=PLFMAnuaCDMhttps://www.youtube.com/watch?v=jcLPB7e9pqM
Опрацювати тему"Харчові зв'язки, потоки енергії та колообіг речовин в екосистемах"
https://www.youtube.com/watch?v=ygkx3AT1d8E
Немає коментарів:
Дописати коментар